Микита Кожум'яка
Український епос - казки, повір'я, легенди, билини,- зберіг пам'ять про одвічну оборону
від кочівників, що споконвіку, хвиля за хвилею, насувались від південного сходу, з Великого лугу.
За одною з таких легенд Микита, ремісник з київського урочища Кожум'яки, перемігши в єдиноборстві велетенського змія-людожера,
запріг його в плуга і проорав борозну від сходу до заходу, позначивши границі земель руських.
Загнав потім Микита змія в море, а сам повернувся у Київ - шкіри м'яти.
Орють селяни на своїх полях, а борозни не чіпають - на пам'ять про Микиту лишають. Така легенда про народження українських
Змієвих валів.
Саме ім'я Микити натякає на древлянський князівський рід Ніскінічів,
з якого походили бунтівний коростеньський князь Мал, славетний Добриня і його сестра Малуша, мати Святого Володимира.
Втім, траплялися й інші варіанти імен, наприклад Кирило Кожум'яка, в якому відчутний вплив християнства.
Однак легенда - легендою, але як же воно було насправді?
Адже дійсно, по всій Україні, втім як і по сусідніх землях, пролягають численні залишки давніх рукотворних валів.
Деінде вони ледь помітні, переорані, переплутані з пізнішими військовими чи мирними спорудами.
Але є місця, де їхнє оборонне призначення просто-таки б'є у вічі.
І це не локальні городища, хай навіть дуже великі, як на Черкащині чи Полтавщині,
а сотні й тисячі кілометрів глибоко ешелонованих фортифікаційних систем, що помережили величезну частину Європи!
Достовірні відомості щодо обставин їх спорудження відсутні. Орієнтовно їх можна віднести до таємничої
кельтської епохи,
про яку нинішні історики лиш починають дещо здогадуватись.
Мимоволі приходить на думку порівняння з Великою Китайською стіною, довжина якої понад 4 тис.км, висота від 6.6 до 10 м,
а ширина близько 9 м, що була споруджена приблизно в той же час, в основному у 3 ст.до.н.е.
Цікаво, що це співпадає з початком функціонування
Великого Шовкового шляху,
який протягом ряду століть сполучав Китай з Європою.
До речі, слово "вал", хоч і перегукується з англійським "wall" - стіна,
швидше нагадує про щось повалене, зруйноване.
Адже у наших давніх літописах відповідні споруди позначалися словом "город", тобто огорожа.
Змій-Горинич
Протистояння наших давніх предків-хліборобів з царськими скіфами, кочовим іраномовним народом,
згадана напівказковим сюжетом у четвертому томі Геродотовой "Історії".
Зображення змії відображало найдавніший культ скіфів.
Змієнога богиня, мати скіфського племені, часто зображувалася на щитах, сагайдаках та інших озброєннях скіфів і збруї їхніх коней.
Аріан - грецький історик, письменник і географ початку другого століття нової ери, писав,
що військові емблеми скіфів являли собою макети змій і драконів,
виготовлені зі шматочків кольорових тканин і підняті на високі жердини.
Рухаючись, такі штандарти надувалися вітром і звивалися, немов живі істоти, при цьому видаючи жахливий свист.
Чи не про такий "звіриний свист" згадувалось у "Слові о полку Ігоревім"?
Подібні знамена й понині популярні, наприклад, у деяких гірських народів Кавказу, зокрема у Сванетії.
Для хліборобів народ-агресор зі звіриним стилем прикрас, драконами, грифонами,
зміями, змієподібними богинями і т.д. був зміїним народом і образно зображувався Змієм, що вимагає данини і жертви.
Образ змія підкріплювався реаліями безперервних нападів: кочова валка на марші, здаля, зі спостережних веж, виглядала змією,
від якої перед атакою, споконвічним маневром, відділялись флангові ударні колони, що здавались головами чудовиська.
Вали
Захищаючись від агресивних набігів, осідлі племена спорудили багатокілометрові фортифікаційні комплекси,
що були не лише оборонними твердинями, а й умовними межами земель.
Для українських систем валів характерна глибока ешелонованість.
Наприклад, від Києва на південь до ріки Рось через кожні 10-20 кілометрів ми зустрічаємо чергову фортифікаційнну смугу.
Лише на Поділлі Змієві вали суцільні, як правило ж, системи валів являють собою не суцільну межу,
а фрагментарні укріплення, що тягнуться 10-30 кілометрів, потім перериваються лісами чи балками, - і знову виникають.
Системи фортификації, поряд з валами, включали ще й рови; як правило, рів розташовувався безпосередньо перед валом.
На окремих ділянках споруди носять різні назви, характерні лише для конкретних місцевостей -
Великий вал, Маленький, Чорний, Отаманський, Половецький, Окоп, Перейма, Турецька гребля.
Іноді той самий вал на одній ділянці має назву Змієвого, а в іншій частині називається Трояновим,
начебто по імені давньоруського триголового бога-воїна Трояна, що зображався верхи на вороному коні.
В Україні прийнято виділяти одинадцять груп пам'яток:
- Змієві вали Київщини - найбільша система укріплень на правому березі Дніпра, що складається з валів різної висоти і довжини.
Загальноприйнятно Змієвими називати саме залишки валів по ріках Віта, Червона, Трубіж, Стугна і Рось,
які й посьогодні збереглися в гарному стані, досягають місцями п'ятнадцяти метрів висоти і десятків кілометрів у довжину.
Якими ж вони були в старовину?!
Тут же, неподалік, розташовані споруди грандіозного Київського укріпрайону, зведеного напаредодні 2-ї Світової війни.
- Змієві вали Переяслава - двоваловая система укріплень неподалік нинішнього міста Переяслав-Хмельницький
Київської області.
- Змієві вали Посулля - назва широкого валу,
що тягнеться по правому березі ріки Сула від її гирла до середнього плину і його відгалужень, що доходять ледь не до міста Суми.
- Змієві вали Полтавщини - два переривчастих вали, що розташовані по правих берегах рік Ворскла і Хорол.
- Змієві вали Харківщини - всього два могутніх редути довжиною 20 і 25 кілометрів біля Харкова і Змієва відповідно.
- Змієві вали Поділля - назва цільного валу, що тягнеться від середнього плину ріки Буг до районів центральної Черкащини
і невеликої кількості менших валів цього ж району.
- Змієві вали Волині - узагальнююче назва величезної кількості невеликих за розмірами і довжиною валів,
що містяться в чотирикутнику Львів-Луцьк-Рівне-Тернопіль.
- Кримські вали - трирядовая система укріплень між Азовським і Чорним морем на Керченському півострові.
Ще в середині першого тисячоріччя до нашої ери Геродот писав, що для захисту від скіфів місцеве населення викопало широкий рів
і побудувало вал від Таврійських гір до Меотійського моря. Вал одержав назву Кімерійського.
- Нижній Троянів вал - розташований на території Бесарабії, тягнеться від селища Затока до міста Білгород-Дністровський.
- Верхній Троянів вал - починається біля міста Бендери (Молдова) і тягнеться до ріки Прут безперервною лінією,
потім різко повертає і з'єднує річку з дунайско-черноморскими лиманами Ялпуг, Котлабуг і Сасик.
- Троянові вали
Подністров'я
- система валів, що знаходяться між містами Тернопіль і Кам'янець-Подільський.
Мають переривчастий характер.
Складаються з двох ешелонів центрального ланцюга і хаотично розкиданих валів; окремі з них знаходяться навіть на Буковині.
Римські вали
На зорі нашої ери оборонні вали активно споруджувались римлянами
для зміцнення гігантської прикордонної лінії лімеса.
У першому і другому сторіччях були побудовані Задунайські і Зарейнські вали, що відмежовували Римську і
Кельтську держави
з південного сходу на північний захід і одержали назву "німецької границі",
але в народі їх і понині кличуть "чортові стіни".
У першій половині другого сторіччя римський імператор Адріан наказав побудувати оборонну лінію довжиною 117 кілометрів,
щоб захистити південну Британію від войовничих шотландців.
Вона перетинала всю Англію зі сходу на захід, являючи собою рів і стіну висотою 6 метрів з вежами через кожні 1,5 кілометра.
Широко відомими спорудами є Троянові вали Румунії.
Укріплена лінія довжиною близько 60 кілометрів перетинає перешийок між Дунаєм і Чорним морем
біля міст Чорнавода і Констанца і складається з трьох валів - двох земляних і одного кам'яного.
Їх висота нині на різних ділянках коливається від 3 до 6 метрів.
Два земляних вали знаходяться північніше, а південний, кам'яний, за різними оцінками є найдавнішим.
До того ж, з півдня від нього знаходиться рів, а отже ці вали будували не римляни, а хтось будував - можливо від римлян?
І чи від римлян взагалі??
На територіях сучасних Угорщини, Болгарії і Сербії в різні часи будувалися цілі фортифікаційні системи,
частина яких одержала назву римських, проте час їх створення достовірно не встановлено.
Спроби окремих дослідників приписати зведення споруд у цих районах лише римлянам стикаються з запереченнями,
оскільки подібні соруди розташовані і за межами колишньої Римської імперії у Східній Європі.
Наприклад, у Польщі зустрічаються великі оборонні вали і рови;
на південному заході країни їх називають "валами Хороброго" чи "Шльонскими", на півночі - "старими окопами".
м
|
Траян
Ряд дослідників намагається приписати авторство побудови Троянових валів римському імператору
Траяну
(53-117 р.), від імені якого нібито і походить назва.
Дійсно, цей імператор вів численні війни на східних межах Римської імперії, на територіях сучасних Болгарії, Румунії й Угорщини,
зміцнював кордони старих провінцій та приєднував нові, здобув численні скарби з багатих місцевих золотих та срібних копалень.
У Карпатах до нашого часу існують споруди, походження яких
місцева традиція відносить до римських часів.
Більше того, дехто з українських та польських істориків аргументовано доводять, що велична
фортеця Кам'янця-Подільського закладена імператором Траяном,
а один із рел'єфів на Траяновій колоні в центрі Риму зображає саме міст через Смотрич у Кам'янці-Подільському -
див. наприклад науковий часопис "Пам'ятки України" N 3-4 (128-129) за 2000 рік.
Втім, можливо, як створення так і назва грандіозних фортифікаційних систем
є лише непрямим відображенням культурного впливу Римської імперії.
Адже у гіпотези про походження легендарної назви від імені не надто видатного римлянина є цілий ряд заперечень:
- Немає твердої певності в правильній назві валів. Наприклад,
Велика радянська енциклопедія називала їх "Трояновы", але далі мовилось, що вірніше було б "Траяновы".
- Далеко за межами Римської імперії - в сучасній Україні
(у Житомирській, Волинській, Миколаївській, Полтавській, Ровенській, Хмельницькій та інших областях) існують біля двадцяти сіл і селищ
з назвами: Троян, Троянка, Троянівка, Трояново.
- Більш того, у Болгарії, що здавна була частиною Римської імперії, і де бував сам імператор Траян,
є Троянів перевал і місто Троян, у чиїх назвах чітко звучить "о".
То що це - спогад про Трою???
- Про Румунські Троянові вали відомо, що зведені вони були задовго до часів володарювання на цих територіях римлян,
хоча й не виключається, що перебудовані і відреставровані вони саме в часи імператора Траяна.
Існує також версія щодо згадки "віку Троянового" у "Слові о полку Ігоревім",
але вона досить аргументовано заперечується
Олжасом Сулейменовим.
А фантазії про давньослов'янського бога Трояна, на наш погляд, дещо нагадують тинянівську історію поручика Кіже.
Хто ж побудував українські вали?
Авторство будівництва Змієвих валів деякими дослідниками приписується Володимирові Великому,
князю Київському, або навіть всім представникам київської династії, починаючи з Володимира.
Аргументуючи дану версію, її прихильники виходять з наступних тверджень:
- Змієві вали - титанічні споруди загальною протяжністю більш 1500 кілометрів! Щоб їх побудувати,
необхідним було використання роботи сотень тисяч людей протягом десятиліть,
а це було під силу лише такій могутній і централізованій державі,
якою була Київська Русь у ранній і середній стадії своєї державної еволюції.
- Київський літопис оповідає, що князь Володимир, обороняючи від кочівників,
наказав будувати міста вздовж границь своєї держави (але варто відмітити, що досить-таки недалеко від Києва).
- Згадки про укріплення границь Київської землі збереглося в листі католицького місіонера Брунона
до німецького імператора Генріха II (1008 рік).
У ньому Брунон зображує сцену прощання з князем Володимиром на границі Київського князівства.
Попрощалися вони біля воріт вала, яким, за словами місіонера, Володимир огородив свої землі.
- При проведенні археологічних досліджень у земляних шарах валів були знайдені численні фрагментарні залишки предметів,
датованих при аналізі X-XII століттями нашої ери.
Наскільки ж вагомі ці твердження? Адже їм легко протиставити ряд контраргументів:
- У фундаментах валів археологи неодноразово знаходили вугілля, що потрапило туди під час їхнього будівництва.
Результати аналізів показали дуже солідний вік, що визначається для різних знахідок від 1200 до 2100 років!!!
Іншими словами, досліджені вали будувалися в період з II століття до нашої ери по VII століття після Різдва Христова, -
задовго до виникнення Київської держави.
- Змієві вали - гігантські споруди, довжина яких лише в Київській області складає 800 кілометрів.
Можливо, і не викликає сумнівів те, що частина саме цих валів була побудована київськими князями,
однак приналежність споруд в інших частинах України до більш давніх епох можна довести навіть документально.
- Київський літопис при зображенні подій 980, 1093, 1095, 1146, 1151, 1169, 1223 років багато разів згадує про рови і вали.
Але ж як!?.. Вони вказуються лише як орієнтири місцевостей, де відбувалися описувані в літописі події.
Жодного слова не сказано ні про їхню побудову, ні про використання їх як захисних споруд за призначенням!
Схоже, що київські князі лише успадкували дещо з надбань таємничих попередників,
притому не завжди вміючи доречно розпорядитись цим скарбом.
За часів Київської Русі настільки широкомасштабне будівництво вестися не могло.
Святослав Ігорович (957-972 року) і Володимир Святославич (980-1015) билися з печенігами буквально на околицях Києва.
Походи Володимира Мономаха (1053-1125) і його сина Ярополка (1082-1139),
а потім Ігоря Святославича (1151-1202) до Дону вважалися походами всередину половецьких земель.
По смерті Володимира Мономаха чвари між князями збільшилися,
і в столітній період до Батиєвої навали на київському престолі побувало більше сорока князів.
У ті складні для Русі часи Змієві вали, розташовані далеко від основних князівських центрів
(Києва, Переяслава, Чернігова), не могли будуватися,
адже ослаблена розбратами і половецькими набігами держава не мала достатніх ресурсів для робіт такого масштабу.
Після таких співставлень прийти до єдиного висновку дуже важко.
Безумовним виглядає одне - віднести побудова всіх українських валів до періоду Київської Русі неможливо.
Адже якщо будівництво майже кожного, нехай навіть невеликого, храму відображено в літописах,
то як же створення цих гігантських споруд пройшло непоміченим?
Походження численних земляних оборонних споруд - питання вкрай важливе.
Однозначним виглядає лиш те, що це сива давнина, куди зможе докопатися лише "лопата історії" - археологія.
Не виключено і те, що українські вали пам'ятають навіть епоху створення загадкових мегалітичних споруд
на зразок британського Стоунхенджа.
А те, що окремі оборонні споруди будувались в більш пізній історичний період,
ні в якому разі не суперечить положенню про стародавність окремих валів, а навіть інколи підтверджує це.
Згадайте хоча б Трою з її культурними шарами, де міста з зовсім різним населенням будувалися буквально одне поверх іншого.
У грандіозної таємниці є цілком очевидні й банальні причини:
за жодних часів і урядів історики й архівісти не мали достатньо коштів для збереження й дослідження навіть наявних пам'яток,
не кажучи вже про спадки попередників, про яких будь-яка влада завжди намагалась забути.
Наприклад, у слов'янській історії неохоче згадується про успадковані нами культурні набутки древньої тюркської цивілізації.
Значно легше пробиває собі шлях не достовірне історичне знання, а пропаганда,
більш-менш художньо оформлена, за зразками Голівуду й CNN.
Правда, нині в нас поступово підігрівається зацікавлення до
трипільської культури.
Ще одна можлива причина загадковості - конфліктна історія походження.
Чи не були будівничими валів військовополонені?
При цьому ні самі вони, ні їхні жорстокі конвоїри не були схильні зберігати і поширювати нерадісні спогади про грандіозне будівництво.
Зайнятись комплексним дослідженням українських валів, безумовно, давно вже пора, - доки ще не пізно.
Ми можемо й повинні звернути увагу на безцінну і практично ще не досліджену реліквію історії, археології й архітектури нашої країни,
доки антропогенна діяльність ще остаточно не зрівняла з землею останній вал.
l
|
Військово-історичний альманах.
Міфи про війну.
Велика Вітчизняна чи Друга світова?
Вiйна, яка все ще не скiнчилась.
Катастрофа 1941.
Між Гітлером і Сталіним: громадянська війна в Україні 1939-1954.
Назад у бункери?!
Чиє свято 23 лютого?
Українські жертви фінської війни.
Українці в чехословацькій армії.
Комунізм і нацизм.
День перемоги.
Кто же победил во Второй Мировой?
Хотят ли русские войны?
Наша поразка у Другій світовій війні.
Радянські письменники були геббельсами.
Нова ідеологія Кремля.
Для форсування правого берега біля села Григорівки необхідно було відвернути увагу противника від переправи. При допомозі народних месників з партизанського з'єднання імені Чапаєва добровольці М. Є. Пєтухов, В. О. Сисолятін, І. Д. Семенов та. В. М. Іванов з батальйону старшого лейтенанта А. А. Пищуліна з честю виконали наказ.
У ніч з 23 на 24 вересня батальйон, яким керував О. К. Болбас, переправився на правий берег ріки. На світанку він перейшов у наступ і оволодів селом Баликою.
)
