Полярний закон:

• Останнiм бери шматок зi столу.
• Першим берись за важку роботу.
• Рятуй товариша, навiть цiною власного життя.

Ні тижня без подорожі ! Маршрути походів вихідного дня, і не тільки

• Музеї Київщини, Зелені острови Київщини, Лютіж - Пуща-Водиця / ліс, водосховище, Ново-Петрівці, Межигір'я, Вишгород, Десна, Білогородка
• Ялинка, Алмазне озеро/ орієнтування, острови біля Московського мосту, Труханів, Матвіївська затока
• Долина Сирецького струмка, Юрковиця, Бабин яр
• Паркова дорога (карта), Стара фортеця на Лисій горі (М "Видубичі") та інші дніпровські схили
• Голосіів (фотоотчет, карти Голосієва, Сайт Китаевской пУстыни, обсерваторія). Друге життя Феофанії. Пантелеймонівський скит, (карта до реконструкції).
• Боярка - Малютянка - Круглик, Снітинка, Унава (спорт. карта),
• Галерний, Жуківка (1, 2, 3 4, 5), Водників, Козачий
• Ходосівка, Конча-Заспа, Стугна - Українка - Гребені
• Халеп'я-Витачів (озеро), Гребені, Гусинці, Балико-Щучинка - Ходорів
• Букринський пiвострiв - Регіональний ландшафтний парк "Трахтемирів" т.(04474) 36121, (044) 2194674, докладніше: Маєток, Маєток-2, фоторепортаж, +.
• Канів - Переяслав-Хмельницький (історія, Майстер музеїв, картосхема музею)
• Біла Церква (дендропарк Олександрія), Пархомівка, Умань (дендропарк Софіївка)
• Ніжин та околиці
• Товтри, Кам'янець-Подільський, печери. Волинь. Зарваниця.
• Бахчисарай - Мангуп, Демерджi - Карабi (сайт)

Все моє життя пов'язане зі спортивним туризмом, тому чимало старих мандрівних спогадів - у життєписі.

У Києві можна придбати якісні географічні карти практично всієї України кілометрового масштабу, і докладніші схеми окремих туриських місцевостей та міст:

• книжковий ринок Петрівка,
• книгарні по вул. Грушевського 4 та Хрещатик 44, Хмельницького 46,
• Українське аерогеодезичне підприємство, вул. Вел. Васильківська 69, М "Центральний стадіон"
• НРКП Картографія, тел. (044) 552-4033, вул Попудренка 54, М "Чернігівська"
• Військово-картографічна фабрика Топографічної служби Збройних сил України, тел. (044) 236-9629, 243-4805, 274-6269, вул. Шолуденка 27/6 (на розі вул. маршала Рибалка, напроти стадіону "Старт"), М "Лук'янівська".

Їдучи в глухі, віддалені місця, не забудьте прихопити кілька карт на подарунки та продаж! А ще постарайтесь самі створити небачені путівники по улюблених краях.

Можна розпочати мандрівку від метро "Либідська", 11-м тролейбусом, на схід за Одеську площу. Саме у Феофанії було створено один з перших в світі комп'ютерів. Окрім того, ця мальовнича місцевість зберегла безліч рис тисячолітньої історії. Вони постійно впадатимуть у вічі на всьому нашому шляху.

Минаючи Паладінські ставки та вали давнього городища, виходимо до болотистої долини струмка Віта, на околицю Хотова. За струмком починається ліс, потім проходимо вздовж автодороги до мальовничого озера на околиці Лісників. Тут нашим орієнтиром стають величезні ЛЕП, позначені на сучасних картах.

КП у Юрівці

Між Лісниками та Кругликом в лісі зустрічаються споруди Київського укріпрайону. Особливо цікаві рештки недобудованої залізниці, по якій мали курсувати бронепоїзди, підтримуючи та обслуговуючи ДОТи. Ряд споруд знайти нелегко, бо вони знаходяться серед заростей та садиб.

Заночувати найзручніше на південній стороні озер, за струмком Сіверка. При наявності достатнього часу варто оглянути великі ДОТи, розташовані західніше, біля Одеського шосе. Але основний маршрут варто спрямувати на південний схід, вздовж давнього скіфського валу, позначеного на карті. Звідси відкриваються величні краєвиди, дещо зіпсуті численними звалищами, отже варто сюди прийти взимку, після снігопадів, на лижах.

Поступово, то підіймаючись, то спускаючись, виходимо до Ходосівки. Серед озера бовваніє ДОТ, пошкоджений артилерійськими снарядами. Звісно, під час війни тут не було ні лісу, ні озер! А тепер тут щогодини ходить автобус до Либідської площі. Ходосівка - широко знаний серед київських планеристів дельтадром. Тут можна помилуватись польотами, а можна за невелику платню і самому злетіти.

Дальший маршрут може пролягти на схід від мальовничих пагорбів та ярів - до гостинного Конча-Заспівського лісу, повз дачне селище та станцію Підгірці. Над озером біля Мриг можна заночувати, а в лісі оглянути ще кілька ДОТів та меморіальну каплицю. Далі на північ розташованt зловісне урочище Жуківка з руїнами недобудованого залізничного тунелю під Дніпром. Та й тут, у Конча-Заспі, поблизу ДОТів можна спостерегти насипи й виїмки під невеличку залізницю.

Далі на південь, за літописною Стугною, до берега Дніпра підступають високі пагорби, наче відлуння далеких Карпат. Від Трипілля до Канева на десятки кілометрів постають казкової краси дніпрові кручі, оспівані Шевченком, з музеям ледве не у кожному селі. Звичайно, це не Кримські гори, але теж дуже гарно й цікаво, хоч місцями урвища важкопрохідні й небезпечні. Для киян можна порекомендувати маршрут від Халеп'я й Вітачова, повз Стайки й Гребені, до Ржищева, і далі до казкового Трахтемирова. Взимку гарно прогулятись довкола села з кумедною назвою Дерев'янА. А власною машиною дуже просто за день здійснити круїз мальовничими околицями Канівського водосховища.

Можна ще довго перелічувати безліч пам'яток і таємниць нової, давньої та найдавнішої історії нашого краю. Полюбивши їх всім серцем, набираємось сил для майбутнього. Зберігаючи спадки наших попередників, отримуємо і свою часточку духовного безсмертя.

У центрі Білогородки одразу впадають у вічі величні вали давньоруського городища, закладеного у 980 році легендарним Добринею.

Але найбільше враження справляє комплекс споруд Київського укріпрайону, який входив до грандіозної фортифікаційної Лінії Сталіна. ДОТи більші чи менші, розшматовані вибухами чи цілісінькі. Найвеличніший - командний пункт на урвищі над Ірпенем. Його підземний лабіринт сягає 300 м довжини, у ньому знімали художній фільм (схема КП у Білогородці).

Після огляду пам'яток фортифікації можна заночувати над Ірпенем. На зворотньому шляху цікаво відвідати авіаційний спортивно-технічний комплекс Чайка; за помірну платню піднятись у повітря. Або просто прогулятись Святошинським лісом з чудовими озерами: до метро, чи аж до неблизького Пуща-Водицького трамваю. У другій половині року тут чимало ягід та грибів.

Можна йти лісами, повз Гуту Межигірську, аж до Лютіжа. В районі гирла Ірпеня ліс виходить на мальовничі піщані урвища над Київським водосховищем, ще не скрізь захоплені під приватні маєтки.

А якщо маєте змогу мандрувати машиною чи принаймні велосипедом, то у вас на багато років є чудові перспектива досліджувати природу, історію, архітектуру нашої землі, сприяти її розквіту і тіснішій взаємодії з європейським світом.

Крим - земля прадавніх загадкових цивілізацій, багатьох дивних таємниць. Чи не найбільша з них лежить на межі геології й археології. Дослідники з багатьох країн зауважили, що дно Чорного моря надто схоже не на класичний шельф, а на нещодавно затоплену сушу. На великій глибині знайдено сліди людських поселень. Як вони туди потрапили? (Велика неолітична революція)

Часом ми вважаємо нашу епоху страшенно некомфортною, переповненою загрозами, бідами й катастрофами. Бібілійні легенди про кари Божі акцентують увагу на моральних аспектах життя. Але ж навіть в недавній історії людства траплялись величезні прродні лиха, наприклад загибель міста Помпеї, спричинене вулканом Везувієм. Значно менш відомий вибух гігантського вулкану Санторін на острівці Фера у східному Середземномор'ї, близько 1500 р.до н.е. Можливо, саме він погубив легендарну Атлантиду? Вибух Санторіна було значно дужчим за глобальну катастрофу, спричинену індонезійським вулканом Кракатау в 1883 р. Втім, нині виявили, що виверження вулкану Тамбора у все тій же багатостраждальній Індонезії було ще жахливішим, стерши з лиця Землі три царства і спричинивши "рік без літа", коли від заморозків загинули врожаї по всьому світі.

Зовсім нещодавно стала підніматись завіса забуття над Дардановим потопом, в середині V тисячоліття до нової ери. І згадані страшні виверження вулканів, і потоп цей гігантський стались у населених місцевостях, забрали безліч людських життів, знищили квітучі міста і навіть цілі держави, змінили карту світу.

Отже, знайте. В прадавні доісторичні часи, ще задовго до виникнення людства, під час Льодовикового періоду, рівень океану був значно нижчим, бо більша частина світових вод була заморожена. Колись навіть на місці Середземного моря була солона пустеля. Згодом клімат Землі став теплішати, води океану піднялись і ринули через Гібралтарську протоку, наповнивши велетенську котловину. Аналогічна повінь сталась пізніше і з невеличким Мармуровим морем, що розділяє Європу і Малу Азію. Тим часом у центрі нинішньої території Чорного моря знаходилось велике озеро, рівень якого був на 150 м нижчим за рівень океану. Гірський хребет відділяв котловину від Мармурового моря. Подібні западини існують на землі й нині.

В епоху Неолітичної революції, коли малочисельне тодішнє людство робило перші кроки від тваринного способу життя, саме в цій своєрідній місцевості були чудові умови для розвитку землеробства. Найдавніші давньогрецькі міфи згадують, як цими краями мандрував до Колхіди за Золотим руном напівбог Геракл зі своїми друзями-аргонавтами.

Ймовірно, мандрівники й мудреці передбачали загрозу, закликали шукати безпечнішого притулку. Але ж цілком зрозуміло, як важко було зрушити людей з родючих добре насижених місць. Отже, найбільш завбачливим лишалось будувати рятувальні ковчеги.

І от сталась катастрофа велетенська, небувала! Можливо, приводом був ще й землетрус, а може вода сама поступово пробила собі дорогу. Напевне, спочатку від берегів Малої Азії до Кримських гір прокотилось смертоносне цунамі. Потім протягом року на місці новоутвореної протоки ревів водоспад величиною з 200 нинішніх Ніагарських. Вода була морська, солона, та ще й з уламками грандіозної катастрофи. Туман і хмари розходились довкола на сотні й тисячі кілометрів. Цілком можливою була і злива протягом біблійних 40 днів і ночей. На рівнині хвилі щодоби затоплювали ще кількасот метрів. Утворились цілковито нові великі водойми - нинішні Чорне й Азовське моря. Жертви, збитки і культурні втрати були незліченними.

Два століття потому біженці розселялись по всій Європі, тоді ще вкритій дикими лісами. Вони заклали основи найдавніших цивілізацій, відомих історикам: Гіперборейської, Трипільської, Шумерської, Єгипетської, Давньогрецької. Врятувати від потопу вдалось лиш те, що можна було швидко винести в руках. Кілька поколінь змушені були від культури осідлого господарювання повернутись до примітивнішого кочового життя.

Що ж дісталось у спадки? Деякі уміння, або традиції, пов'язані зі втраченими ремеслами. Можливо, настанова селитись якомога вище у гори, та звичай будувати ковчеги? Або храми, схожі на ковчег на вершині Арарату? Або піраміди, що символізували рятівні гори? Чи не біженцями з Атлантиди були й боги на горі Олімп?

Міфи зберегли ім'я легендарного Дардана, мужа великого духу, що першим після потопу човном переплив протоку, яка й понині носить його ім'я. Дарданові спадкоємці заснували Трою, а згодом і Рим. Далеко пізніше, наприкінці ІІ тисячоліття, близь місця грандіозної катастрофи гриміли битви Троянської війни. Чорним морем мандрував легендарний дарданів нащадок Еней. Десь в районі керченської гряди грязьових вулканчиків, куди, напевне, найдужче вдарило цунамі, він знайшов вхід до царства мертвих... За сім тисяч років до нашого часу дійшли лиш невиразні тіні легенд про Всесвітній Потоп.

Сиділи ми якось теплою компанією біля вогнища над річкою, теревенили про те й се. Озвався один з наших ветеранів - морський геолог, що обійшов півсвіту на наукових кораблях:

- От що, хлопці... Досліджували ми нещодавно морське дно в районі Севастополя, і таке там знайшли... Річкові канйони! Схоже, всього кілька тисяч років тому на місці Чорного моря була суша. А потім її затопило, разом з людьми й усім їхнім хазяйством.

Помовчали. Потім хтось проказав:

- Та може якось там обійшлось...

І заговорили про інше.

Плюскотіли в темряві хвилі. Річка звалась Прип'ять, були ми кілометрах у 50-ти від ЧАЕС. До Чорнобильської катастрофи лишалось років зо два.

Василий Аксёнов. Остров Крым.

Вспоминая Крым, хочется запеть что-то бодрое, как песни на музыку Исаака Дунаевского.

Весёлый ветер

А ну-ка песню нам пропой веселый ветер,
Веселый ветер, веселый ветер!
Моря и горы ты обшарил все на свете
И все на свете песенки слыхал.
     Спой нам, ветер, про дикие горы,
     Про глубокие тайны морей,
     Про птичьи разговоры,
     Про синие просторы
     Про смелых и больших людей!
     
Припев:
     Кто привык за победу бороться
     С нами вместе пускай запоет:
     Кто весел - тот смеется,
     Кто хочет, тот добъется,
     Кто ищет - тот всегда найдет!
     
А ну-ка песню нам пропой веселый ветер,
Веселый ветер, веселый ветер!
Моря и горы ты обшарил все на свете
И все на свете песенки слыхал.
     Спой нам, ветер, про чащи лесные
     Про звериный запутанный след,
     Про шорохи ночные,
     Про мускулы стальные
     Про радость боевых побед!
     
Припев.
     
А ну-ка песню нам пропой веселый ветер,
Веселый ветер, веселый ветер!
Моря и горы ты обшарил все на свете
И все на свете песенки слыхал.
     Спой нам ветер про славу и смелость,
     Про ученых, героев, бойцов.
     Чтоб сердце загорелось,
     Чтоб каждому хотелось
     Догнать и перегнать отцов.
     
Припев.
     
А ну-ка песню нам пропой веселый ветер,
Веселый ветер, веселый ветер!
Моря и горы ты обшарил все на свете
И все на свете песенки слыхал.
     Спой нам песню чтоб в ней прозвучали
     Все весенние песни земли,
     Чтоб трубы заиграли,
     Чтоб губы подпевали
     Чтоб ноги веселей пошли!
     
Припев.

Отважный капитан

Жил отважный капитан,
Он объехал много стран,
И не раз он бороздил океан,
     Раз пятнадцать он тонул,
     Погибал среди акул,
     Но ни разу даже глазом не моргнул.
     	И в беде, и в бою -
     	Напевал он всюду песенку свою:
Припев:
     Капитан, капитан, улыбнитесь
     Ведь улыбка - это флаг корабля,
     Капитан, капитан, подтянитесь!
     Только смелым покоряются моря!
     
Но однажды капитан
Был в одной из дальних стран,
И влюбился, как простой мальчуган.
     Раз пятнадцать он краснел,
     Заикался и бледнел,
     Но ни разу улыбнуться не посмел.
     	Он мрачнел, он худел,
     	Но никто ему по-дружески не спел:
Припев.

---