Т

ворча біографія Георгія Васильовича Малакова (1928-1979) i типова, і водночас неповторна. Талант, що виявився у нього напрочуд рано, не залишився непоміченим. Хлопець багато малював, і вже в дитячих малюнках відбилася його надзвичайна спостережливість, уміння накопичувати враження у своїй пам'яті, а згодом втілювати їх у зримі образи. З 1937 року він навчається у художній студії при Київському палаці піонерів, потім готується до вступу до Київської художньої середньої школи. Та розпочалася війна. П'ятикласникові Георгію тоді виповнилося тринадцять років. І хоча до становлення художника Георгія Малакова ще було далеко - попереду були роки життя, сумлінного навчання, творчого зросту, - коріння його індивідуальності, його мистецького світогляду сягає саме в роки тридцяті, у роки воєнні та перші повоєнні.

Н

аділений надзвичайною спостережливістю, пам'яттю, що мов губка, вбирала все бачене довкола, він водночас захоплювався усім, чим захоплювалися хлопці його віку: читав і перечитував пригодницькі повісті й романи, де діяли відважні герої та лицарі, жваво цікавився сучасною тоді технікою, особливо військовою. А події героїчної оборони Києва, страшної окупації та радісного визволення в його віці сприймалися, попри всю їхню драматичність, ніби у двох вимірах, залишаючи незліченні яскраві та захопливі враження. Вони на все життя покладуть глибокий слід. у душі Г. Малакова, відчутно позначаться на його інтересах і творчій діяльності. Успішне навчання і в художній школі, і у художньому інституті пройшло під знаком незмінного зацікавлення воєнною темою. Воно виявлялося і у його перших творах, і в постійній увазі до пам'яток минулих подій: експонатів, зібраних на трофейній виставці, а ще більше - до танків, літаків, гармат, полишених війною на шляхах і ланах України. І перш за все - на Букринському плацдармі над Днiпром, під Радомишлем на Житомирщині, під Немировим на Вінниччині - місцях, якими Г. Малаков багато мандрував, з якими в нього пов'язано чимало вражень і спогадів. Перелік цих місць - не просто випадкова "географія", це невід'ємна частина життя митця, без уваги до якої годі й сподіватися на правильне розуміння його творчості. Так само, як і без уваги до більш далеких його мандрівок - до країн Бенілюксу та довкола Європи, в тому числі Неаполя і Парижа. І якщо закордонні подорожі задовольняли його зацікавлення лицарською романтикою, епохою європейського середньовіччя, то мандри рідною землею глибоко сколихували почуття любові до Батьківщини, гордості за героїчний подвиг її народу.

Ф

еномен творчості Г. Малакова полягає у тому, що у всіх його малюнках і гравюрах більш чи менш виразним є зв'язок з його особисіими уподобаннями, з особистим життям і, що найхарактерніше, з роками його дитинства і юності. Все, чим свого часу захоплювався підліток Гога, органічно увійшло в творчість художника Георгія Малакова. А звідси - і сюжетний зміст його робіт, і їхня відверта щирість, і, зрештою, їхня неочікувана, незвична несхожість з тим врівноваженим раціоналізмом, який є породженням офіційного замовлення, що не знайшло відгуку в душі митця. І саме тому чимало робіт Г. Малаков не завжди подавав на чергові виставки: вони випадали з їхнього тематичного спрямування, проте незмінно і завжди знаходили зацікавлену аудиторію, якщо траплялася нагода їх показати. І вже не доводиться говорити про зацікавлення численних прихильників творчості, в чиїх руках так чи інакше опинилося багато його робіт, особливо унікальних малюнків олівцем і пером, а також естампів. 

М

алювання, мистецьке перенесення на папір різноманітних вражень, втілення в зримі образи всього, що сповнювало його життя, що було захопленням, зрештою, з чого складався звичайний день з властивими йому турботами й вчинками, було характерною рисою його особистості. Щось є у цьому від дитинства, коли малювання уподібнювалося грі, коли в ньому розігрувалися, немов у театрі, розгорнуті у часі сюжети. Власне, так воно й було, наприклад, у написаних ним в юнацькі роки пригодницьких книжках, де малюнки розгорталися з кінематографічною послідовністю. Ця особливість по-справжньому творчої особистості призводила до того, що, працюючи надзвичайно багато, художник, проте, не одразу прийшов до масштабних тем, які поставили б його в ряд із провідними майстрами, що працювали поруч. Та з часом почався зворотний процес - здавалося б, немасштабні, камерні, зрештою, неактуальні колись твори набувають усе більшої вагомості, починають сприйматися як довершені, неповторні у своїй оригінальності.

Н

а творчості Г. Малакова позначилася його надзвичайна художницька пам'ять. Він міг напрочуд детально відтворити в малюнку лише раз бачене, чим завжди вражав і товаришів, і викладачів. А спостережуване ним іще підлітком у страшні роки війни стало багатющим матеріалом для творів, виконаних десятиріччями по тому. Під час закордонних туристських подорожей, якщо не було змоги зупинятися й малювати, він вечорами у готелі накреслював олівцем та фломастером усе, що зацікавлювало його протягом дня. Іноді це були лише образотворчі нотатки. Але згодом, уже в майстерні, ці нотатки ставали основою відтворюваних у найменших подробицях гравюр. Тому він ніколи не шукав сюжетів. Перед ним завжди була інша проблема: на яких темах зупинитися, які сюжети розробляти в першу чергу, яким віддати перевагу перед іншими, не менш захопливими. Потік вражень, яскраві епізоди реального буття щедро відкладалися в його пам'яті, конденсувались, сплавляючись в різноманітні мотиви і образи. В архіві художника залишилося чимало ескізів композицій - це фіксація чергової думки, для якої ще не настав час, бо за іншою, невідкладною роботою до неї в означений момент не доходили руки. Серед цих ескізів чимало таких, про незавершеність яких нині доводиться шкодувати. Бо через це нашим мистецтвом втрачене назавжди щось надзвичайно цікаве, непересічне.

Власний стиль

Ще студентом-другокурсником Георгій починає активно співробітничати з провідними книжковими та газетно-журнальними видавництвами України, ілюструє твори класики, повісті й оповідання сучасних авторів. Світосприйняття в Георгія завжди було життєстверджуючим і оптимістичним, з гумором і смішинкою. Він знав та вмів дуже багато і тому у кожному сюжеті показував безліч деталей, переважно - приємних для нього, а відтак - і для глядача, читача. Його рисунки сповнені доброго гумору, нестримних вигадок, життєрадісності й веселого лукавства - рис, притаманних самому художникові.

Невід'ємною особливістю його книжкових ілюстрацій та станкових робіт стає глибока пізнавальність, насиченість буквально кожного аркуша величезною кількістю документально точних атрибутів побуту, військового спорядження, світу тварин і рослин, причому все це - з найвищою ерудицією, енциклопедичною достовірністю, смаком і тактом. Кожен такий предмет потрапив до твору художника зовсім невипадково. Надзвичайно спостережливий, Георгій ніби запрошує і глядача придивитись до оточення: адже всі ці речі несуть певну інформацію і про зображувану історичну добу, і про конкретні події. Це найцінніша якість художника-ілюстратора, яка незмінне гарантує успіх оформлюваному ним виданню.

Загалом світ побачили понад 120 книжок, десятки журнальних повістей та оповідань, ілюстрованих Малаковим. До найкращих його робіт можна віднести ілюстрації до поезій Лесі Українки, роману В. Скотта "Квентін Дорвард", новел Дж Боккаччо "Декамерон", роману Ш. де Костера "Легенда про Уленшпігеля та Ламме Гудзака", казок Ш. Перро та братів Я. і В. Грімм, роману Я. Пшимановського "Чотири танкісти і пес", науково-фантастичних романів В. Владка та ін. Час найвищої творчої активності художника припав, приблизно, на 1953-1975 роки, в техніці лінориту - на 1960-1975 роки. Серед його станкової ліногравюри особливе місце посідають великі серії, присвячені Києву часів війни, поїздкам до країн Західної Європи, а також дві серії у пам'ять юнацьких літературних вражень, яким Георгій залишився вірним усе життя, - "Завойовники морів" та "Середньовічні сюжети" - романтично узагальнені образи тої доби, опрацьовані, втім, у дусі дещо гумористичному.

Екслібриси

До жанру екслібрису Г. Малаков звертався від випадку до випадку, адже планомірність - взагалі штучне явище в мистецтві. Загалом ним виконано понад вісімдесят робіт та десятки начерків до них, що часто з різних обставин так і лишалися в ескізах. Переважно це чорно-білі відбитки, колір - лише зрідка.

Гранична ясність, лаконізм, добрий гумор, асоціативна щедрість та широта творчої фантазії - головне, що вбачають знавці в книжкових знаках Г. Малакова. Справді, нічого зайвого, нічого випадкового, ніяких "туманних" штрихів. Все обумовлене, крім чисто композиційних міркувань, симпатіями художника, знанням уподобань власника, вільним злетом думки. І, звичайно ж, чудовим володінням технікою малюнку і гравюри, величезною любов'ю, власне, до рисування й малювання.

При всій повазі до шрифтів, Г. Малаков ніколи не робив суто шрифтових мініатюр, кохаючись, передусім, у зображальній композиції з конкретних речей навколишнього світу. Екслібрис та, власне, вся акцидентна графіка (брифкопфи, запрошення, поздоровлення тощо) Г. Малакова були покликані до життя саме обставинами, ніколи не стаючи самоціллю.

Художник не прагнув до самої лише кількості "продукції", що інколи трапляється, коли ця справа поставлена "на потік". Деякі з його творів трансформувалися зі вдалих поздоровлень чи запрошень. Г. Малаков любив екслібрис як жанр малої графіки, що дозволяє в умовній лаконічній формі виявити ставлення до власника чи героя книжкового знака.

Екслібриси Г. Малакова можна поділити умовно на дві групи: створені "від себе" і зроблені на прохання, особливо настирне чи невідворотне... І якщо в першому випадку він залишився повністю вільним у виборі сюжету і композиції, то в другому доводилось багато з чим погоджуватися, дещо враховувати, і то не завжди було до вподоби чи до смаку митцеві. Роль несподіваного дарителя йому імпонувала значно більше, аніж роль виконавця, що певною мірою сковувало ініціативу та політ творчої уяви й фантазії. Це помітно по самих мініатюрах, хоч і в замовних роботах художник прагнув не піддатися, залишитися собою. Чим більшою мірою це йому вдавалося, тим цікавішим був результат.

Звичайно ж, Г. Малаков ішов від тих рис характеру, вдачі, від тих уподобань або фаху майбутнього власника книжкового знаку, які так чи інакше імпонували йому самому. Друзі про це знали. Втілюючи в екслібрисах власне емоційно-образне сприйняття дійсності, вільно володіючи зображувальними засобами, які надає техніка лінориту чи рисунок пером, художник досягав відточеної графічності твору, виразності та яскравості. Кожен його знак - це дійсно своєрідна оповідь.

Родина

Перший книжковий знак було створено Георгієм 1961 року із власного ж брифкопфа, тобто знака для листів, і спроба виявилась вдалою. За часом це співпало з першими успіхами молодого графіка: участю у вагомих художніх виставках з цікавими актуальними тоді серіями станкових творів, схвально зустрінутих громадськістю та критикою. Так і з'явився брифкопф - згодом екслібрис, що зображає своєрідного двійника художника - Акулкіна в античній тозі та лавровому вінку слави.

Коханій донечці Оленці художник присвятив перший екслібрис, коли їй виповнилося п'ять років, і не помилився в майбутньому юної мисткині: зображений в її тодішній манері рисунка веселий котик, обрамований пензлем і олівцем (1965 р.). Донька ж, обдарована, як і батько, від самого раннього віку, - теж стала художницею-графіком. Пророчим став і другий батьківський екслібрис: маленька вершниця тримає лицарський щит з трьома щитами на полі - знак мистецтва.

Збереглося кілька ескізів знака для Оленки-підлітка. На одному з них - профільний портрет в центрі "кола уподобань" дівчинки: палітра з пензлем, що його тримає улюблений собака Дружок, книжки, іграшки, папуга, хом'ячок, вакаційний намет і ноти славнозвісних тоді ліверпульських "жуків" - The Beatles.

Довго підшукував Георгій влучний образ для характеристики батька, Василя Федоровича Малакова. Нарешті, зупинився на його улюбленій чорнильниці, в котру обмокує гусяче перо граціозна брюнетка в шоломі Афіни Паллади, а галера в її руці теж нагадує про грецьке походження митцевого діда. Стоси книг, звичні для класичних екслібрисів, символізують батькове захоплення драматургією та журналістикою (1965 р.).

Суворе готичне вікно й класична емблема хімії - реторта стали лаконічною композицією ювілейного запрошення, а згодом екслібриса для двоюрідної сестри, доктора хімічних наук Ніни Анатоліївни Костроміної (1975 р.).

В багатьох роботах, створених Георгієм для себе, присутній все той же Акулкін. Це, поза скромністю й делікатністю, надавало ширші можливості для вигадки й дотепу - веселого, доброго, авторського. До того ж, більшість власних книжкових знаків звернені в любовно романтизоване середньовіччя. Ось закутий в обладунки лицар Акулкін безжурно й весело підносить пінний кухоль, майорять страусячі пера на його шоломі, недбало закинуто ногу за ногу, але щит і опора сидячого - палітра з ініціалами художника, а замість списа - пензель (1963 р.).

Вигадливо зав'язано сюжет про Акулкіна-льотчика. У шоломофоні, на аверсі медалі під британською стрічкою, зі своїм круглим носом. Спочиває, волею художника, на крилі англійського бомбардувальника "Москіто" з його знаменитим потужним носовим озброєнням - отакі два носи! (1965 р.).

Ось Акулкін, військовий льотчик, лагідно всміхаючись, роздивляється книжечку, на якій написано "SEX libris". До композиції включено і двомоторний бойовий літак, і величезну літеру "А" над маленькою "s", тобто, "ас", що водночас означає і його, Акулкінову першу літеру прізвища, і ас-пілот, і ас - картярський туз, який тут таки й зображено - масті чирва (1966 р). Гра слів, гра уяви.

Інший знак з'явився на згадку про подорожі до країн Західної Європи, особливо, - пам'ятної мандрівки до Бельгії, Голландії й Люксембургу - з їхніми старовинними замками, готичними соборами і бароковими фасадами ринкових площ, з ваговозами-першеронами, сучасними лайнерами, традиційними тюльпанами. От і всміхається лагідний, сповнений вражень і творчих планів... Акулкін (1965 р.). А ось він навіть у сітчастій касці-шоломі англійського "томмі", в ілюмінаторі військового транспорту (1969 р.).

Він абсолютно не схожий на самого митця, ні. Лиш в одному екслібрисі, для мами, Євгенії Костянтинівни, звичайно ж, шаржовано, художник зобразив батька з пером, себе з різцем та брата - у вигляді середньовічних персонажів зі своєї серії "Середньовічні сюжети", але з портретною схожістю (1973 р.).

А ось Акулкін, цього разу середньовічний вчений чернець, дослідник і тверезник біля вогню, б'ється над науковими проблемами. В цікаво закомпонованому екслібрисі присутні і давній "магічний квадрат" чисел, що дають однакову суму за будь яким з рядків, і... стартуюча космічна ракета. Тут же і романтичний бароковий силует електростанції в подільському містечку Немирові, де пройшли дитинство і юність власника знака, друга, двоюрідного брата митця - професора Георгія Миколайовича Третяченка, чиєму п'ятдесятиріччю і присвячений знак. Останню обставину обіграно літерою "G", облямованою лавровим віночком (1976 р.).

Акулкін всюдисущий, завжди веселий та життєрадісний, навіть і пише з усмішкою. За столом, біля низенького романського віконечка, ідеально зачесаний та ошатно вбраний - на одному брифкопфі; або - з довгою люлькою, в лицарських обладунках на іншому.

Пам'ятай війну!

Довгий час був невідомий широкому загалові знак, створений Г. Малаковим для автора відомого роману-документу "Бабин яр" - письменника Анатолія Кузнецова. Через суто політичні мотиви за радянських часів цей екслібрис був утаємничений, бо А. Кузнецов невдовзі емігрував до Великої Британії. Але перед тим вони зустрічалися з художником у Києві - обоє аж надто добре обізнані з життям міста часів війни, планували видання українською мовою "Бабиного яру" з ілюстраціями Г. Малакова в Києві та постановку фільму на кіностудії ім. О. Довженка за участю Г. Малакова як художника та консультанта. Отож, на згадку було створено екслібрис за суто малаковським сценарієм: хлопчача рогатка зі шкіряною вставкою для камінчика та гумою від протигазних масок, київський каштанчик - "куля", а на прицілі рогатки - німець-окупант (1968 р.).

Найяскравіший шедевр - оригінальний рідкісний пентаптих - серія з п'яти екслібрисів, виконаних Г. Малаковим для відомого мистецтвознавця, друга й дослідника його творчості Юрія Васильовича Белічка, нині професора Української академії мистецтва. Сюжетами кожного з п'яти проникливо-схвильованих екслібрисів стали особисті спогади власника книжкових знаків, - такі близькі й співзвучні спогадам художника, теж підлітка воєнних років. У кожному рисунку незмінно присутній і сам Юрій Белічко. Серію об'єднує латинське "Pro Memoria" - на згадку, віднесене до кожного року війни. Цей вислів класичною мовою у поєднанні з традиційним латинським "Ex Libris" підносить і сюжет, і згадку про події до розряду високого класичного твору.

Перші два сюжети несуть гостро-публіцистичне навантаження. "Пам'ятай 41-й!" - нагадує й застерігає характерний епізод гарячого липня 1941 року: дев'ятирічний Юрко Белічко у залізничному ешелоні з біженцями потрапив під бомбардування. Глибоким драматизмом дихає показана художником мить: геть від небезпечного вагона-теплушки стрімголов тікає хлопчик. Над коліями, сіючи смерть і нищення, проноситься ворожий бомбардувальник "Дорньє-17". Хижо розпластані крила, позначені смертельною емблемою "балкового" хреста, чорного з білою окантовкою. Здається, чутно притискаюче до землі завивання. Символом раптово перерваних зв'язків, зруйнованих сімей і доль, переплутаних життєвих планів та надій - похилений телеграфний стовп зі звисаючими дротами, закрученими художником у динамічну композицію.

Такою ж страшною життєвою правдою віє од мініатюри "на згадку про 42-й". Десятирічному хлопцю довелось побачити валку саней, завантажених тілами загиблих червоноармійців, привезених з недалекої передової. Жахливу сцену доповнюють остови печей спалених хат, постать селянки, що в розпачі здійняла до неба руки, сам Юрко у "будьонівці" та збайдужілий візник із карабіном за плечима.

Хлопчачим запалом сповнений третій екслібрис: "На згадку про 43-й". Рік зламу у війні, що розпочався перемогою на Волзі, наступом на всіх фронтах, рік величезної танкової битви на Курській дузі, символічно зображений навантаженими на залізничні платформи понівеченими танками - німецьким "Т-ІV" та радянським "Т-34". Атмосфера доби відчутна ще й в ешелоні, що прямує до уральських заводів, і у такому відомому в тилу гаслі, яке можна впізнати за одним лише словом на екслібрисі ("Все для фронту, все для перемоги"). Динаміку композиції посилює звичайний для тогочасних залізниць семафор, ажурну металоконструкцію якого "набрано" з літер, і винищувач прикриття, що кружляє над станцією. Весело посміхаючись, сидить на танковій гарматі наш Юрко (1968 р.).

Повоєнний краєвид Курщини лаконічно передано на четвертій мініатюрі - "На згадку про 44-й". Вкрай стисло, як і належить у мистецтві книжкового знаку, та, водночас, надто просторо, - тому що буквально за кількома речами, введеними до композиції, проглядає і луговий простір, та все ще пануюча в ньому сталева потвора знищеної ворожої самохідки, і веселі телята, яких випасає в надто довгому, не за зростом пальті та вушанці хлопчик - Юрко. Символом надії низько світить осіннє сонце. І тут-таки - ще одна деталь, що так підступно чатувала на хлопчаків воєнної та повоєнної доби, введена художником у композицію - артилерійський снаряд. (1970р.).

Нарешті, п'ятий екслібрис - багатофігурна композиція з тим самим латинським "На згадку про 9 травня 1945 року". Характерні прикмети незабутнього дня: усміхнений гармоніст у гімнастерці, кепці та з кисетом махорки, жінки радіють і плачуть, бо надто дорого дісталась та перемога, інвалід. Тут і тринадцятирічний Юрко з єдино можливою у той момент квіткою - кульбаби.

Кінець війни! Дійсно, незабутні роки, події, долі. Неповторна в своєму роді й сама серія, створена Г. Малаковим. До цієї теми митець повертався не раз.

Друзі й книги

І знов - одвічні книжкові теми. Який же спокійний, кошлатий і сухорлявий карикатурний лев, що сидить на пухких томах "Ex Libris" - знак для педагога і художника, графіка тонкого, своєрідного почерку Льва Призанта. І, обігруючи ім'я друга і товариша шкільних та студентських років, Георгій, не задовольняючись лише зображенням царя звірів, ще нагадує про творчу манеру побратима латинським реченням "Ex ungue leonem" - "за кігтем (впізнають) лева". Це один з перших екслібрисів Г. Малакова (19б2 р.).

Тривалий час не публікувався знак, створений Г. Малаковим для друга, українського письменника-фантаста Олеся Бердника, якого недолюблювала й утискала тодішня влада. Цей оригінальний знак "Він-вона" відзначається багатозначною символічністю, ґрунтується на творчих уподобаннях мрійника, чиї книжки оформлював Г. Малаков (1963 р.).

Символічні знаки уподобань інженера й перекладача з Праги, колишнього киянина Вратіслава Віта подано в мініатюрі: вежа празького Карлового мосту, скрипка, палітра, книга і гантелі (1963 р). На другому знаку для В. Віта - він сам з книгою, скрипкою, палітрою й гантелями - в іншій композиції.

Добродушний їжачок, тупочучи ніжками по товстій книзі з закладкою, несе на своїх голках, наче осіннє листя, екслібриси, брифкопфи, кофрмарки (наклейки на валізи) - предмети колекціонування київського інженера і друга митця Сергія Шастуна. Символічна земна куля свідчить про широту й розмах захоплень власника знаку (1965 р.).

Ось наш предок з кам'яної доби, задумливо чухаючи скуйовджену чуприну, намагається прочитати на кам'яній плиті латинське "Ex Libris" - навіть палець йому на нозі, здається, ворушиться од надзвичайної та незвичної напруги. Г. Малаков і тут залишається вірним своїм уподобанням: поруч з кам'яною сокирою стоїть щит доброго воїна із закомпонованою в коло дівою - і прізвищем власника жартівливого знака - доктора історичних наук С. В. Максимова (1965 р.).

Цікаво й дотепно виконано Г. Малаковим екслібриси на теми Україніки. Для художника Володимира Юрчишина Г. Малаков посадовив веселу амазонку з яблуком на народну глиняну іграшку свищика-коника, а довкола "розкидав" улюблений український народний посуд - куманець, глечики, баранця (1965 р.).

Екслібрис, виконаний для художниці Майї Затенацької, - мабуть, найлаконічніший з усіх подібних творів графіка: мудра сова на тлі місяця і книжки, та самітня зірочка... (1966 р.). Другові, шукачеві нових шляхів зображальної виразності, великому життєлюбові й добряку, живописцю Ігорю Григор'єву присвячено два екслібриси, що увічнили в дружньому шаржі постать самого митця в хвилину творчого натхнення. Лаконічними засобами малої графіки Г. Малаков прагнув схопити й передати головне у творчій манері власника знака (1967 р.).

Першим диптихом створені два екслібриси для друга, теж графіка, Володимира Василенка з двох нагод за одвічною темою - прагнення краси, довершеності, співпадіння мрії та реальності. Земна куля стає замалою для юної красуні і кентавра, що її наздоганяє (1966 р.). Аж ось, нарешті, досконалості досягнуто - і гравірується весільне запрошення, трансформоване згодом на екслібрис (1967 р.): прихильний та щасливий герой, і мила юна амазонка, що граціозно вмостилася на спині дебелого кентавра. Стрижень корінфської колони поєднує уяву та реальну міць здійсненої мрії.

Відвертим натяком на пристрасне захоплення рибалкою відомого українського графіка Валентина Литвиненка став зображений для запрошення з нагоди 60-річного ювілею митця симпатичний птах-рибалка (зимородок). Г. Малаков посадив улюблену й ним пташину па чудовий, любий за життєрадісну красу й практичність келих "дубок", добре знаний людям мистецтва з голландських натюрмортів. Пара таких "дубків" довгі роки прикрашала й оселю автора рисунка, отож не раз зустрічається цей келих і в інших мініатюрах майстра. Тут-таки гумористичне дотепно подано речі, що символізують рибальське уподобання ювіляра (1968 р.).

З особливою любов'ю створено цікавий знак для письменника Дмитра Гринька. На ньому гоголівська дорідна Солоха, вдягнена в один лише очіпок, сидить за "чорною книжкою". Тут і чорний кіт треться біля міцненької відьминої ніжки, і мудра сова сидить на круглому плечі, свічка горить у штофі з темного гутнього скла, і серденько в ріжках рогача, і молодий місяць за шибкою обрамованого рушником віконця. А просунуте крізь куманець гусяче перо символізує рід занять власника цього знака (1972 р.).

Для філолога професора Михайла Жовтобрюха художник зображує фасад знаменитої архітектурної пам'ятки у стилі українського модерну, створеної В. Г. Кричевським, - краєзнавчого музею в Полтаві (1976 р.). Для мистецтвознавця Андрія В'юника Г. Малаков зобразив подружжя симпатичних земляків у національному вбранні, з книжкою, на тлі рідної хати (1977 р.).

Одним з найскладніших за композицією став книжковий знак, створений Георгієм для відомого вченого в галузі проблем міцності академіка Георгія Степановича Писаренка. Тут художникові довелося передати багато елементів і реальних, і символічних, подаючи їх за змістом та, як годиться, за умовами жанру, незважаючи на розміри, - отож Г. Малаков із властивою йому винахідливістю надзвичайно цікаво розв'язав досить складне завдання. Насичуючи поле зображення атрибутами українського народного побуту, художник показав і власника знака у вигляді кремезного коваля, який, граючись, ламає та згинає підкови біля ковадла, а самі літери "ЕХ" скомпоновано з тієї ж підкови і хрестика. Полум'я з ковальського горна заплелося в стрічки одної з бандуристок, що утворили миле серцю тріо виконавиць народних пісень; на неодмінному стосі книжок з'явився орнаментований каламар з пером - ознаки і авторства багатьох наукових праць вченого, і натяк на походження прізвища, що бере початок справді від славетних писарів Війська Запорізького. На другому плані височить чудова пам'ятка української архітектури, видатна споруда і з точки зору теорії міцності - Велика дзвіниця Лаври: адже саме на терені Києво-Печерського заповідника починався шлях керованого вченим інституту. А портрет великого основоположника теорії міцності Галілео Галілея вміщено, за українським звичаєм, під рушником, закріпленим, між іншим, на бойовій арматурі козацькій - рушниці, шаблі, люльці і порохівниці, та не забуто й славну похідну баклажку, орнаментовану, втім, багатозначно під газову турбінку (1970 р.).

Середньовіччя

Темі вірності високим ідеалам служіння прекрасному присвячений лицарський сюжет екслібриса, створеного для відомого актора театру і кіно Бориса Теніна. Проста і лаконічна ця мініатюра: спираючись на високий дворукий меч, опускає лицар взяте просто з власних грудей серце у величезний фоліант, на палітурці котрого відтиснуто EX LIBRIS, причому літера "X" складена зі схрещених різців графіка, що має символізувати книгу гравюр. Чорне тло щита й розкішний плюмаж надають елегантної довершеності цій чудовій, сповненій глибокого змісту й шляхетності мініатюрі. (1966 р.). Був іще один книжковий знак Б. Теніна: веселий лев в окулярах підносить келих-"дубок", розкошуючи серед стосів книжок (1965 р.).Поважно і навіть дещо суворо виглядає лицар з-поза величезного "варязького" щита, у полі котрого вміщено три такої ж форми, але менші щити - класичне символічне зображення Мистецтва (1965 р.).

Ця ж символіка присутня і в іншому екслібрисі, суто "книжковому" за сюжетом: зображено читача над розкритою книжкою, у середньовічному стрільчастому вікні. Відсунуто вбік вже порожній кухоль, ніщо не заважає більше лицареві, який поринув у чарівний світ літератури, і легка посмішка та вказівний палець, що лине за літерами в недуже, видно, письменного читача, дають знати, що самий процес читання дає велику насолоду. Тут все вкрай врівноважене й спокійне. А знайомі щити-символи фланкують поданий готичним шрифтом напис "екс лібрис" у підвіконні, ініціали ж автора-власника вправлено в ажуровий орнамент вікна (1966р.).

Літературні традиції аналогічно лягли в основу знака, створеного Г. Малаковим для красноярського колекціонера Мечислава Трухницького. Художник показав невеличке веселе товариство на вуличці середньовічного міста, приділивши належної уваги прекрасним городянкам. Митець працював у той час над ілюстраціями до "Уленшпігеля", отож, - мотив навіяний добою подій в романі (1968 р.).

З книгою пов'язаний ще один авторський знак, на відміну від попередніх, - це вже ціла новела часів середньовіччя. У багатофігурній композиції, надто компактній, за умовами жанру, - на передньому плані показаний лицар, що задумливо поринув у читання книги, на розкритій сторінці якої дано лише одне латинське слово "Ars" (мистецтво). Велично й неспішно везе по життю свого вершника пишно вбраний у розшиту гербами попону іноходець. А з розчинених вікон мансарди марно гукають до лицаря розвеселі "нічні метелики"; не привертає його уваги й жодна з вивісок... Безліч деталей, що образно характеризують добу, логічно й бездоганно лаконічно закомпоновано у щільному зображувальному полі цієї мініатюри. Відтак створюється певний настрій, виникають роздуми при розгляданні такої своєрідної філософсько-гумористичної картинки, і вірний мистецтву лицар викликає повагу і співчуття. Цей екслібрис був створений Георгієм у складний для нього час, і тому несе відповідне змістове навантаження, дуже особисте... (1973 р.).

Складна композиція за мотивами роману В. Гюго "Собор Паризької Богоматері" покладена в основу екслібриса для колекціонерки з Одеси Тамари Кузнецової. Герої твору, архітектура, скульптура, серйозність теми підказали Г. Малакову й відповідну стриманість, оповідність рисунка для цього незвичайного знака (1974 р.).

Улюблена тема, зображувана Г. Малаковим усе життя, пов'язана зі славнозвісним "Декамероном". Один з книжкових знаків на цю тему був створений для львівського колекціонера Л. М. Житомирського 1971 року: в ньому теж весь Георгій - митець з його невичерпним гумором та фантазією. Скільки лукавої насолоди на обличчі вгодованого ченця, що поринув у сторінки улюбленого й такого забороненого "Декамерона", а художник немов зненацька вхопив цю омріяну мить, зазирнувши ненароком за високий кляшторний мур - на капустяний город. Та й як не раювати, коли до захопленого, захоплюючого читання додалася п'янка присутність на грубезних раменах ченця звабливої красуні з чималим кухлем, її розкішне волосся ніби струмує в такт закрученим стрічкою літерами EX LIBRIS, що беруть початок коло дзвіниці Бернардинського кляштора у Львові, - місті, де мешкає власник знака. Цікаво, що замовник цього екслібриса мріяв зовсім про інше: він писав Георгію, що хотілося б бачити щось філософське, одвічне, поступ людства - від мавпи й неандертальця до космонавта тощо. Так, Георгій спробував було цей "поступ" закомпонувати - з пісковим годинником - символом часу, лицарем, мавпою, космонавтом, мортирою й сучасною ракетою та відчув, що то "не йде". Але ж вловив хід думок і уподобань замовника по-своєму. Коли той одержав готовий екслібрис - зовсім інший, той, що ми щойно описали, "декамеронівський", не менш одвічний сюжет, з тим ченцем і дівою, страшенно зрадів, написав, що дружина вигукнула: художник влучив!

Мрія про море

В мініатюрах продовжилось давнє, ще з дитинства, захоплення Георгія романтикою морських мандрів та пригод, яке знайшло втілення в серії станкових ліноритів "Завойовники морів", у книжковій ілюстрації до пригодницьких повістей.

Скільки динаміки в творі для друга, колишнього морського офіцера Ігоря Єремєєва, де зображено стернового на палубі старовинного вітрильника! Здається, мить - і його накриє крута морська хвиля, що вдарила вже вкотре у борт корабля. Але моряк чіпко й вправно тримається на напівзігнутих, хоч і худорлявих ногах, міцно стискає однією рукою стернове колесо, а другою - книжку, яка, можливо, відвертає увагу од усіх незгод плавання бурхливим житейським морем. Але ж це може бути і лоція, яка крізь бурі й шторми проводить свого читача, допомагаючи вибрати вірний курс: пильнуй, стерновий! (1963 р.).

Ось, окреслений колом - символом одвічності буття та, водночас, його краплиною - клаптику морського дна, симпатичний, ніби іграшковий водолаз в оточенні не менш симпатичних рибок відчиняє скриню зі скарбами, судячи з присутності поруч старовинної корабельної гармати, - з піратськими скарбами. Цей романтичний екслібрис призначався для книжок про морські пригоди зі збірки автора цих рядків. Виразність, чудова композиція: водолаз ніби демонструє знайдене читачеві-глядачеві, - роблять цей знак вельми помітним у ряду виконаних художником мініатюр (1966 р.).

Ще один, складний за сюжетом морський екслібрис, в техніці лінориту також створено для брата художника, автора цих рядків. Тут алегорично зображено старовинний пароплав з котлом, паровою машиною і кормовим рушійним колесом, з маленькою гарматкою на носі, в котру з такою цікавістю зазирає улюблена пташка-рибалка. Тут же й пазуристий якір, і традиційна носова фігура - окраса корабля, його оберіг, і безліч дрібних деталей та подробиць, втім, - добре зрозумілих братам своєю символічною інтимністю і спільністю багатьох захоплень: мають певне значення і ліхтар на фок-щоглі, вимпел, модель планера, транзисторний радіоприймач, і курс - на Захід. Як і належить кожному екслібрисові, присутня книга, причому - про пам'ятки архітектури (1969 р.).

Веселий бородань у хусточці й широкосмугастому тільнику вітає своїм пінним кубком і латинським "Salve!" (здрастуй) з двох добрих брифкопфів Г. Малакова: одного разу - сидячі по груди у воді, іншого - на тлі морського компаса, з гусячим пером і плескатою морською чорнильницею-каламарем (1968 р.). Був такий каламар, знаний друзями, і в самого художника.

Щасливий пірат на тропічному острові, під пальмами, здобув не химерне золото, а пару грубезних фоліантів - адже книга, як символ і джерело знань, дає силу ні з чим не зрівнянну! І коротка абордажна шабля з круглою гардою, звисаючи з пояса, виглядає тут лише позірним атрибутом бороданя, разом з обов'язковою хусточкою "в горошок" та люлькою в зубах. Такий сюжет чудового екслібриса для кандидата медичних наук, доцента Валентина Терно, друга митця, в минулому - теж моряка (1970 р.).

Такі ж хусточка й шабля ілюструють рід занять і героя екслібриса для іншого медика - Віталія Духіна. Тут пірат вмостився на коротенькій корабельній гарматі, а якір, ядра та гральна кістка, рівно як і величезна сулія та віватовий кухоль - аксесуари тих часів (1974р.)-

Морській тематиці присвячено не тільки ці лаконічні, але й пара композиційно складних екслібрисів. Вони виконані Г. Малаковим у тій же його дружньо-жартівливій манері, з передачею безлічі деталей, в гротесковому, веселому дусі. Ось знову екслібрис для науковця Ігоря Єремєєва, де чільне місце займає знаменита каравела Колумба "Санта Марія", що алегорично борознить товстезну книгу, на розкритих сторінках котрої символічними сучасними схемами позначено предмет занять вченого - власника знака. Про його морське минуле нагадує закладка на перших сторінках книжки у вигляді лейтенантського погона, причому морського, як нагадують про це ж і якір, дельфін, чайка та пара веселих русалок у... ластах і сітчастих панчохах. Ініціали ж власника "зашифровано" навмисно збільшеними першою, четвертою і восьмою літерами писаних готикою слів Ex Libris. Техніка виконання - туш, перо, цинкографія (1970 р.).

Авіатори

Органічна єдність зображення й обов'язкового для екслібриса тексту дуже характерна для Г. Малакова: напис ніколи не "відпадає", а завжди логічно, з вигадкою закомпонований в одне ціле з рисунком. В цьому переконує ще один авіаційний екслібрис, на цей раз жартівливий, виконаний для друга шкільних років, військового льотчика Володимира Нечая. Шалено працює пропелер машини, підняв руку "на зліт" пілот, геть з полоси летять птахи, але міцно тримає на землі літак, вхопившись за стабілізатор, енергійна, зваблива, як завжди в рисунках Георгія, красуня. Ось тут текст розміщено тільки так, як це й було взагалі можливо на унікальному екслібрисі (1963 р).

Добрий дотеп, як неодмінна риса Георгія, присутній в ескізі іншого книжкового знака, що призначався теж для В. Нечая. Обтічний, наче іграшковий, літачок оснащений, замість гармат, кулеметів і ракет,... пензлями та олівцями - справжньою зброєю художника В. Нечая, тепер вже - колишнього льотчика. Обігруючи славне козацьке прізвище власника знаку, Георгій вписує літеру "Ч" у відомий митцям фламандський келих-"дубок", куди справді наливали зовсім не чай, а добре вино.

А ось інше розкриття авіаційної теми - в книжковому знаку для друга далеких довоєнних шкільних років, колишнього стрільця-радиста морської авіації Михайла Козловського. Вірний собі, Г. Малаков з добрим гумором і невичерпною вигадкою показує авіатора в момент бою над морем: стоячи просто на крилах бомбардувальника морської авіації "Бостон", стрілець б'є з великокаліберного кулемета. Не забуто ще й дроти, що йдуть просто від шоломофону до антени літака. Динамічно, захоплююче, на перехресних курсах повітряного і морського кораблів, зі зливою куль і відпрацьованих набоїв, з ширяючою від стрімких піруетів стрільця планшеткою і термосом дано цей надзвичайно реальний і настільки ж комічно-фантастичний сюжет, вражаючий, між тим, точністю деталей і відмінною композицією (1970 р.).

У тій же стрімкій експресії, але вже на більш реалістичному ґрунті, розроблено складний і вкрай простий книжковий знак для одного з улюблених художником льотчиків-випробувачів, Героя Радянського Союзу українця Петра Стефановського, автора надто близької Г. Малакову, цікавої й розумної книги "300 невідомих". Широким розчерком ніби розітнутого інверсійними струменями повітря дано слово "ЕХ", і його латинський зміст "з" розкриває і вміст книги авіатора, де всі літаки, що випробувалися ним, його славна бойова біографія показані зі знанням справи в складній композиції у хронологічно послідовній черговості машин: біплан-розвідник Р-1, висотний винищувач МіГ-3, пікіруючий фронтовий бомбардувальник Пе-2, німецький винищувач Ме-109 і випробуваний трофейний, один з перших реактивних - Ме-2б2. Зірочка Героя завершує за літерою "S" ясну динамічну композицію (1970 р.).

Бездоганне зображення авіаційної техніки на одній з художніх виставок привернуло увагу учасника громадянської війни в Іспанії, штурмана бомбардувальної авіації Семена Гудовича, згодом - бібліофіла й колекціонера. Надійшло прохання зробити для нього екслібрис. І з'явився цікавий книжковий знак, скомпонований усього лише з чотирьох деталей: грізно ревучи двигунами, мчить швидкісний бомбардувальник СБ над старовинним іспанським замком, а по діагоналі - бойовий орден Червоного прапора і пам'ятна медаль інтернаціоналіста, учасника війни в Іспанії. А знизу такий же відомий девіз республіканців "No passaran!" (не пройдуть). Це другий знак, виконаний у два кольори: другий тут червоний (1972 р.). Перший був екслібрис для Л. Сухаревської.

До авіаційних належить і оригінальний знак, створений для знаменитого льотчика-винищувача Олександра Покришкіна. Свого часу Г. Малаков ілюстрував книгу спогадів маршала авіації "Небо війни", що вийшла друком у Києві. А для композиції було обрано коліматорний приціл літака, у перехресті ниток дано спалах влучення у ворожий винищувач Ме-109, на крилах його - число 59, тобто загальна кількість збитих під час війни знаменитим асом німецьких літаків. Три зірки по краях - відзнаки тричі Героя. (1973 р.).

Жіноча зваба

Зворушливо простий сюжет книжкового знаку, присвяченого філологу Олені Шпацеїс маленька дівчинка з часів давнього Єгипту пише на кам'яних брилах традиційно єгипетськими письменами, а щасливе завершення її "філологічної" праці охороняє священний жук скарабей (1964 р.).

Добрим гумором промениться артистичний в прямому й переносному значенні знак, теж своєрідна новела, створена з власної ініціативи художника для циркової артистки Маргарити Назарової, відомої дресирувальниці хижаків. Як і люди, звірі теж мають різну вдачу, і це добре видно по мордах приборканих тигрів, на чиїх спинах, виконуючи популярний цирковий номер, легко й невимушене лежить чарівна дресирувальниця. Втім, один з приборканих - не тигр, а жартівливо підкладений замість смугастого хижака колись, певно, бравий, але ж остаточно підкорений... вусань (1966 р.).

А от ще одна "приборкувачка", погонич слонів - вдягнена, як це часто любив зображати Георгій, в довгі рукавички та чорні панчохи, а належний напис свідчить, що це екслібрис для історика В. Королюка (1968р.).

Невеличкий стриманий знак розроблений для актриси Лідії Сухаревської: це геральдичний щит, розкреслений на чотири частини - земна куля, троянда на кінострічці, театральна маска і серце символічно уособлюють світову славу й любов актриси театру і кіно. Текст дано над щитом у вигляді корони - ще одне цікаво обігране в композиції розв'язання проблеми шрифту в екслібрисі (1968 р.).

Простий і ясний екслібрис зроблено для фотокореспондента Федора Федорова: звичайно ж, це негативна фотоплівка з кадрами "для чоловіків-аматорів" - добрий жарт художника (1962 р.). Всі три знаки, створені Г. Малаковим для друга, весело обігрують легкий сюжет. Ще легше подано секс-тему в ескізі четвертого знаку для Ф. Федорова, де надто відверта поза кучерявої моделі дає безмежний простір уяві, оскільки решта подробиць - за межами стислих рамок графічної мініатюри.

По-гусарському хвацько вирішено знак для друга, художника преси Віталія Гринька - так само як і для батька - з жіночим образом. Напрочуд екстравагантно вбрана кабаретова діва із зачіскою "бабета" сидить на стволі старовинного кремінного пістолета, недбало закинувши ніжку за ніжку у замшевих чобітках, вдягнених на модні ажурні панчішки, браво ціляє собі з револьвера, на дулі якого теж вмостилося та ще й дражнить її п'ятірнею-"носом" маленьке чортенятко. Тут-таки й пузата заморська пляшка з-під коньяку, і знаки чотирьох картярських мастей, - ну-мо, постривай, брате-гусаре! (1968 р.).

І знову вершниця, що цього разу вмостилася на шаховому конику, який грайливо косить оком на свою чарівну господиню, вдягнену в довгі рукавички й чобітки на високих гострих підборах. Але є в розчерку-запалі палітра, пензель і келих, оскільки спершу і цей знак був запрошенням на ювілей власника, живописця Григорія Боні (1968 р.).

Зваблива жіноча врода вигадливо й дещо комічно подана в геометризовано симетричних формах оголеного тіла на іншому ескізі анонімного екслібриса, а поруч дотепник Георгій додає ще й пояснення - схему-креслення проекції такого ракурсу: профіль повновидої дами, що лежить, позуючи для цього зображення знизу-вгору. Обігруючи улюблену стилістику "ню", Георгій розробляв і ось такі вигадливі композиції: карикатурний "портрет" анфас німецького імператора Вільгельма; якщо ж цей рисунок перевернути "догори ногами", то м'ясистий ніс обернеться на дещо зовсім інше. Або ж два казкові птахи, що зійшлися симетрично дзьоб у дзьоб обабіч якихось квіточок, даючи відтак обриси жіночої фігури.

А ось ескіз анонімного екслібрису на давньоєгипетську тему: на тлі грубезних мурів з відповідними письменами стоїть худорлявий фараон, а на витягнутих його долонях повняться звабливі стегна дебелої красуні в самому лише головному уборі. Легкий одяг фараона дає зрозуміти цілком природне за таких обставин чоловіче хвилювання. Ще далі йде митець в іншому анонімному екслібрисі, зображаючи в хвацькому коловороті рогатого чорта, який так щільно злився з чарівною блондинкою, що аж хвостом крутить та пританцьовує на своїх копитах, скажено витріщивши очі. Аналогічна ситуація подана і в іншому книжковому знаку, створеному для Ігоря Саратовського, де герої сюжету - "декамеронівські" чернець і черничка випробовують міцність середньовічного стільця...Поруч - порожня пляшка, а вгорі - відомий латинський вислів "Sub Rosa", під трояндою, тобто, таємно...

Незавершене

Розповідь про книжкові знаки Г. Малакова буде не повною, якщо не згадати, як плідно він займався обставинною (так званою "акцидентною") графікою, створюючи і всілякі поздоровні гравюри, як от Великоднє яєчко з літерами "ХВ" - для родинного вжитку (1964 р.), або запрошення на громадські заходи Київської організації Спілки художників України, чи на новосілля для друзів, привітання з новонародженим, з Новим роком тощо. Передостанній екслібрис - на прохання М. М. Потапової. (1978 р.), співробітниці Бібліотеки ім. Лесі Українки, яка кілька десятиліть очолювала Київський клуб аматорів екслібрису і зібрала велику колекцію, присвячену митцям та творам книжковій графіці.

Варто згадати і про численні задуми нових книжкових знаків, які з різних обставин залишилися в ескізах чи підготовчих рисунках. І тут є цікаві композиції.

Для графіка Георгія Якутовича було задумано створити знак, сюжетно побудований на широко відомій тоді його гравюрі "Аркан", що стала своєрідним взірцем досягнень у техніці лінориту. Але Г. Малаков, вірний собі, не пішов шляхом копіювання вдалого твору колеги й друга, а подав його натяком, з іншого ракурсу, надаючи сюжетові власного бачення і, водночас, із дещо іншим забарвленням, точно адресуючи екслібрис. Відтак, славетний гуцульський танок закручував коло танцюристів стрімким обертом, і один з персонажів ще й задерикувато глянув угору, ніби запрошуючи приєднатися до веселого гурту. І смерічки хитнуло від того танку, і гуцульський топірець з написом "Ex Libris" теж підстрибнув у центрі кола.

Кілька варіантів книжкового знака довго розроблялися для друга й однокурсника графіка Олександра Губарєва. Ось один з них, ескіз: крізь овальний отвір палітри проглядає чарівна ніжка, її володарка вітає глядача іскристим келихом, а поле самої палітри мало заповнювати зображення графічних різців і скомпонований з ними традиційний текст.

Майже закінченим (лишався текст) був і екслібріс для О. Губарєва: красуня в чобітках і пухнастій шапці заграє з вусатим козарлюгою, ховаючись за величезною палітрою. На іншому ескізі бачимо веселу дівчину в самих лише панчішках, що зручно вмостилася на тигрячій шкурі і павиним пером виводить: "А. Губарев".

Для друга, теж графіка і однокашника Антона Тетьори призначався теж цікавий екслібрис, композиційно та сюжетно побудований за мотивами пушкінського "Бахчисарайського фонтану". На жаль, Г. Малаков встиг лише вигравіювати за розробленим ескізом пару грайливих східних танцівниць в газових шальварах...

Цікаво мав бути вирішений книжковий знак для скульптора Миколи Рябініна, навіяний дружнім спілкуванням у Седнівському будинку творчості. Справді ж бо, художня уява завжди помітить щось спільне у витонченій красі седнівских верб, оспіваних Леонідом Глібовим, з довершеністю теж оспівуваної одвіку дівочої краси. Отож і дійшли одної думки на березі Снова обидва митці. І завмер з вудкою під вербою скульптор в улюбленому білому кашкеті, спить у воді чимала рибина, а верби - немов дівчата у танці понад водою.

Ще й ще раз розробляючи, обігруючи улюблені "піратські" мотиви, Г. Малаков шукав в ескізах виразний книжковий знак для мистецтвознавця і колекціонера Якова Бердичевського. Це мав бути хвацький моряк, що заходився якраз вигострити свою бойову шаблюку на камені-жорні. А ручку-корбу обертає кумедне чортенятко з фіговим листком. Просто й весело.

В ескізах залишилося чимало, на жаль, нездійснених задумів. Ось дівчина з єгипетськими очима й ... вісьмома ногами, вдягненими в різні візерунчасті колготки. Цей химерний восьминіг призначався для друга, художника Віталія Гринька.

А от дещо незвичний сюжет: китобій-гарпунер завмер біля своєї гармати, ціляючи в здоровезну чорну тушу...але не кита, а... пляшки, що пливе на виднокраї. Пара чайок, хвилі, кнехти й рятувальний пояс створюють необхідний морський антураж цього екслібриса, що призначався для капітан-директора Далекосхідної китобійної флотилії Борисова, з чиєї ініціативи мало місце тривале листування з Георгієм.

На прохання одного з найстаріших вітчизняних діячів цивільної авіації Льва Цехановича опрацьовувався в кількох варіаціях ескіз книжкового знака: зваблива відьма на підмітальній щітці - героїня роману М. Булгакова "Майстер і Маргарита", задивилась на сучасний реактивний авіалайнер, з якого вітає її лев - Лев Цеханович, давній друг батька митця.

Дуже складний за композицією сюжет екслібриса, що призначався для Лілії Коропенко, мав, судячи з ескізу, зображати середньовічної доби даму на розкішному ложі під балдахіном, яку охороняють лицар, казкові персонажі і здоровезний собака-сенбернар.

Ще кілька начерків присвячені близьким і рідним художника. Лаконічно подана голівка дівчини з розкішним волоссям, що має на вітрі, доповнена вертикально закомпонованим "Ex Librsi" та - півколом, "А. Малаковой" - для дружини. Для братової, архітектора-реставратора Ірини Малакової, передбачалося зобразити уявну муровану дзвіницю в стилі українського бароко, умовно поділену по вертикалі навпіл: з одного боку під місячним світлом - напівруїна, з другого, під сонячним промінням - реставрована пам'ятка.

Ще кілька варіантів книжкових знаків розроблялися для автора цих рядків - за темами, зрозумілими, перш за все, нам обом: Ось кумедне слоненя, зображене ззаду, на тлі трилопатевого корабельного гвинта, а зверху ще й вмостилася якась пташка. А ось композиція, навіяна враженнями від спільно проведеного літнього відпочинку на заплавах і луках Десни - з вербами, лататтям, комишем, чорногузом і літаками - справжніми та моделями, що брати запускали на тому ж теплому вечірньому прузі сонця, та саморобною моделлю катера, що так гарно торохкотів моторчиком на тихих водах деснянських озер. Або ось такий ескіз - химерний автомобільчик "олдтаймер" з автором цих рядків за кермом, з моделлю ракети; а ззаду зручно вмостилися жінка й двоє діточок...

Отакою була творчість Георгія Васильовича Малакова в малій графіці - книжковому знаку, екслібрисі. Майстерна, цікава й лагідна.

Дмитро Малаков