1000 рокiв української культури Пишiть !
Меню   *   Мій ЖЖ   *   Фотоновини   *   Проблемы НТР   *   Мечты о машинном переводе   *   Відтінки культури   *   Скарби нашої землі   *   Здорове життя   *   Рідний край   *   Мій рідний Ніжин   *   Погляди на Київ   *   Київські шляхи   *   Битви за рідну землю   *   Бабин яр   *   Походження Києва   *   Глобус України   *   Наші мандрівки   *   Наші Карпати   *   Люди   *   Родовід Лисенків та Біланів   *   Життєпис   *   Мой сын Олег, пилот   *   По следам Добрыни   *   Леонід Глібов   *   Станiслав Лем   *   Юрiй Лисянський   *   Георгiй Малаков   *   Олена Телiга   *   Вiктор Суворов   *   Карел Чапек   *   Ukrainian Aeneide   *   Ukrainian FolkArt   *   VirtualTourist

Capitain Lysjansky - Ukrainian Magellan Журнал Морська держава

Слiдами українського Магеллана

На часі дві знаменні для українського флоту (+) ювілейні дати: 22 липня 1806 р. завершився похід довкола світу вітрильника "Нева" під командою капітан-лейтенанта, уродженця Нiжина, Юрія Лисянського. А 22 лютого 1837 р. капітан І рангу Лисянський помер на 64-му році життя.

Він першим у російському флоті здійснив навколосвітнє плавання, йому належить ряд географічних відкриттів, основоположні внески у вітчизняні океанографію, етнографію та інші науки. Його іменем названі затока, протока, річка, мис, півострови, острівець та підводна гора на Тихому океані.

Из истории морских походов славян Морські походи часів Русі Н.К.Рерих. Заморские гости. 1901
Бойова кар'єра

Юрій Федорович Лисянський (1773-1837) народився 2 серпня 1773 р. у родині ніжинського протоієрея, родом з містечка Лисянки. Ніжин у ті часи був торгівельною столицею Лівобережної України, славився ярмарками та неповторними різносолами візантійської кухні, яку завезла до наших країв численна ніжинська грецька громада. Іменем заможного ніжинського купця Рибальського з тих часів і донині називається вуличка на престижному київському Печерську ! Батько Юрія, походженням зі старого козацького роду, у 1783 р. одержав дворянську грамоту, завдяки чому відправив у Петербург, до Морського кадетського корпусу, двох синів: старшого Ананія та молодшого Юрія.

У 1786 р. почалася війна зі Швецією, відтак юних гардемаринів було достроково випущено на флот. Юрій Лисянський, другим за списком скінчивши курс, ледь не у віці 13 років був призначений на 32-гарматний фрегат "Подражислав". Водночас з товаришем по навчанню, німцем за походженням Адамом Крузенштерном, отримав бойове хрещення у морській битві при острові Готланд та ще кількох боях. У 16 років Юрій одержав звання мічмана, а у 20 - лейтенанта, і у числі 16 кращих офіцерів був направлений для проходження морської практики до англійського флоту. Приймав участь у боях проти революційної Франції, де відзначився і був контужений. Воював з піратами у водах Північної Америки, подорожував по США, спілкувався з президентом Джорджем Вашінгтоном, побував у Вест-Індії, супроводжував англійські каравани біля берегів Південної Африки та Індії, де відвідав Мадрас і Бомбей. Збирався у плавання до Австралії, та у 1797 р. був відкликаний до Росії, де одержав чин капітан-лейтенанта і командування фрегатом. У 1802 р., за участь у 16 морських кампаніях та двох великих битвах був нагороджений Георгіївським хрестом IV ступеня.

У ті часи російські першопрохідці освоювали береги північної частини Тихого океану, колонізували американське узбережжя, намагались налагодити стосунки з Японією. В 1799 р., для господарювання у Російській Америці та прилеглих землях і морях, було створено торговельне об'єднання під назвою "Російсько-американська компанія". Крузенштерн став керівником морської експедиції з Петербургу до Аляски, і запросив у поміч свого друга Лисянського, характеризуючи його як "человека беспристрастного, послушного, усердного к общей пользе... имевшего как о морях, по коим нам плыть надлежало, так и о морской астрономии в нынешнем усовершенствованном ее состоянии достаточные познания".

Морське міністерство відрядило Лисянського до Англії для закупівлі кораблів, придатних у далеке плавання. За них було заплачено 17 тис. ф. ст., і ще 5 тис. за ремонт. Пізніше виявилось, що придбання було невдале, якість суден полишала бажати значно кращого. У перші ж місяці вони знов потребували серйозного ремонту, що спричинило суттєві затримки. Відтак, згодом подібні кораблі вже будувались у Росії.

Порушивши усталену на той час практику, капітани комплектували команди добровольцями, прагнучи забезпечити тривалу, важку й складну подорож колективом однодумців. Немало учасників плавання вписали золоті рядки до історії мореплавства. Між тим, на експедицію було покладене завдання доставити у Японію дипломатичну місію, очолювану Миколою Рєзановим. Тим самим, якому присвячено відому оперу Юнона и Авось. Важко сказати, хто в тому більше винен, але історія славетної мандрівки затьмарена запеклим конфліктом високопосадовця з моряками.

Збираючись у далеку путь, Лисянський міг помітити перше видання Енеїди Івана Котляревського, де гумористично переосмислювались пригоди легендарних мореплавців. На Балтиці першим відомим капітаном із наших земляків був билинний Добриня з Коростеня. Від 970 р. він зі своїм юним племінником, князем Володимиром Святославичем очолив Новгородську землю, і не раз бився з балтійськими піратами.

Запорізька дунайська флотилія Згадуючи морські походи давніх русичів (1, 2), не слід забувати також історію козацького флоту (+), започатковану 1492-го року. Між тим, восени 1803 р. помер у таємному соловецькому засланні останній запорізький кошовий отаман Петро Калнишевський.

Довкола світу

7 серпня 1803 р. з Кронштадта у незвідану путь вирушили два шлюпи: Надія під командуванням Крузенштерна (3 щогли, 16 гармат, водотонажність 450 т, екіпаж 75 чол.), та "Нева", якою командував Лисянський (2 щогли, 14 гармат, 370 т, 52 чол.). Від самого початку регулярно велись метеорологічні, гідрографічні спостереження, збір та систематизація різноманітних географічних відомостей.

Через 10 днів прибули до Копенгагена, потім пройшли Ла-Манш, Азорські острови. Плавання до Бразилії тривало майже два нелегких місяці. Мучила спека; штиль змінювався бурями, які, за висловом Крузенштерна, міг змалювати би хіба що поет (адже славетний феодосійський мариніст Айвазовський тоді ще й не народився). 14 листопада кораблі під андріївським стягом вперше перетнули екватор. Місячну затримку на бразильському острові Святої Катерини спричинила необхідність заміни щогл "Неви", які дали тріщини: для цього довелось знайти у лісі, спиляти і обтесати підходящі дерева. Шлюп Надежда

Нарешті 24 січня 1804 р. лягли на курс до мису Горн. 14 лютого у холодних водах поблизу Вогненної Землі розбушувався шторм, який тривав три доби. 20 лютого хорошим десятивузловим ходом кораблі вийшли у Тихий океан, проте вже наступного дня загубили один одного у тумані.

Остров Пасхи Згідно плану, 3 квітня "Нева" прийшла на острів Паски, відомий, зокрема, таємничими ідолами висотою до 12 м, витесаними з вулканічної пемзи. В тривожному очікуванні супутників, Лисянський склав опис дивовижного краю, уточнюючи праці славетних попередників: Лаперуза, Кука та інших. За тиждень рушили до Маркізських островів, де 29 квітня з полегшенням віднайшли загублену місяць тому "Надію". Через тиждень рушили курсом на Гаваї, дорогою продовжуючи географічні дослідження. 13 травня кораблі знов перетнули екватор, повернувшись, слідом за сонцем, до північної півкулі.

Від Гаваїв їх шляхи розійшлися: незвіданими водами Крузенштерн повів "Надію" з дипломатичною місією до Нагасакі, куди прибули 27 вересня 1804 р. А 5 квітня 1895 р., по завершенні невдалих переговорів, рушили на північ, обстежуючи узбережжя Японії, Кореї, Сахаліну, Куріл, Камчатки.

The Russian America Map 1 The Russian America Map 2 The Russian America Map 3 The Russian America Map 4

Грёзы о Русской Америке

Тим часом, Лисянський здійснив докладний опис Гавайських островів, які російська влада намагалася захопити. І ось нарешті курс був просто на Російську Америку: 1 липня 1804 р. прибули до острова Кадьяк. Рік перебування Лисянського на Алясці був надзвичайно напруженим. Розпочався він з участі у боях з місцевими індійськими племенами, із заснування фортеці Ново-Архангельськ на о. Сітка (нині о.Баранова). Як зазвичай, було складено точні й докладні описи, довідники та колекції щодо цього регіону. Нарешті, у серпні 1805 р., новим незвіданим шляхом, "Нева" рушила до Кантону (Макао), де було призначена зустріч з "Надією". Прибули туди 22 листопада, зробивши дорогою ще кілька відкриттів і знову втрапивши у жахливий шторм.

За два місяці перебування у Китаї мореплавці вигідно реалізували вантаж аляскинського хутра та придбали місцеві товари, зібрали велику кількість відомостей. Чи знав Лисянський про неймовірні подорожі до Південно-Східної Азії ніжинського купця Миколи Челобитчикова, за кілька десятиліть тому?

Нарешті, у лютому 1806 р. лягли на курс додому. Попереду були численні моря, Індійський та Атлантичний океани. Проминули Індонезію, де через десять років станеться одне з найбільших у історії людства виверження вулкана. Дорогою кораблі не раз долали шторми та інші незгоди далекого плавання. У середині квітня, біля південного краю Африки вони знов загубили один одного у тумані.

Для зустрічі було призначено о. Святої Олени. І саме там, де згодом скінчить свої дні Наполеон, Крузенштерн дізнався про початок російсько-французької війни. Відтак, з обережності, він вирішив обігнути Британські острови довшим, зате безпечнішим західним шляхом. Лисянський же, на підході до місця домовленої зустрічі, вирішив поставити рекорд, перевершивши досягнення англійських мореплавців: прийти з Кантона до Англії без жодної зупинки. 16 червня "Нева" увійшла на рейд Портсмута, після двотижневого перепочинку рушила далі, і 22 червня 1806 р. кинула якір на Кронштадському рейді. А ще за два тижні сюди прийшла й "Надія".

Карта кругосвiтного 
плавання капiтана Лисянського, Велика Радянська Енциклопедiя т.25, М.1954.

Життя Айвазовського Після повернення

Організатор і начальник експедиції Крузенштерн став видатним флотським вченим і керівником, у 1809-1812 рр. державним рахунком опублікував 3-томний звіт про експедицію, який з роками було перекладено всіма європейськими мовами. З цієї праці почалась вітчизняна океанологія, а її автора було обрано членом ряду академій. Блискучим підсумком його наукової діяльності став фундаментальний "Атлас південних морів". 15 років Крузенштерн очолював свій рідний Морський кадетський корпус, вдосконаливши навчання і виховання. Крім того, він став натхненником і організатором ряду експедицій, зокрема до Антарктики, одним із засновників Російського географічного товариства. Пішовши у відставку в чині адмірала, останні роки прожив і похований у 1846 р. поблизу Таллінна.

Лисянський же, надзвичайно скромний, за визначенням самого Крузенштерна, був відтіснений на другий план. Найкоштовніший подарунок, у вигляді золотої шпаги, зробила йому команда "Неви", яку він без втрат провів через неймовірні випробування. Від держави ж він отримав чин капітана ІІ рангу, орден Святого Володимира ІІІ ступеня, премію та пожиттєвий пенсіон.

Ще кілька років він командував бойовими кораблями, отже було не до звітів про небачену мандрівку. До того ж, виявилось, що бойовий капітан "плаває" у грамоті, пересипаючи російську мову щиро українськими зворотами, доречними у "Енеїді", а не у службових паперах. Відтак, ображений кпинами адміралтейських чиновників, заради упорядкування безцінних дорожніх нотаток, Лисянський мусив у 1809 р. подати у відставку, в чині капітана І рангу. Видати свою працю та невеличкий атлас супровідних карт вдалося власним коштом лиш у 1812 р., а власноруч перекласти англійською і видати у Лондоні у 1814 р. Якість матеріалів понині викликає повагу і подив, а зібрані колекції стали гордістю Російського географічного товариства.
Ніжинська гімназія вищих наук князя Безбородька

Пам'ятник Юрiю Лисянському та церква Івана Богослова на вул. Гоголівській у Ніжині

Тим часом у Ніжині було побудовано навчальний заклад нової імперської системи освіти - Гімназію вищих наук. Відвідавши рідне місто у 1824 р., Лисянський подарував свій атлас директору гімназії Івану Орлаю. Нині на центральній вулиці сусідують церква і будиночок протоієрея Федора Лисянського, пам'ятник його сину та студентська бібліотека з Музеєм рідкісної книги, де зберігається дарунок мореплавця. А зветься та вулиця Гоголівською, адже у 1821-1828 рр. в гімназії вчився Микола Яновський, який увійшов до світової літератури під прізвищем свого славетного прадіда, козацького гетьмана Остапа Гоголя.

Серед гімназійних товаришів Миколи Яновського-Гоголя був Григорій Макуха, рідний дядько майбутнього уславленого мандрівника та вченого-гуманіста Миколи Миклухо-Маклая (+). В його роду вважали, що Гоголь списав свого Тараса Бульбу з розповідей саме про їх предків. Наостанок згадаймо і ще одного вихідця з полтавського козацького роду, адмірала Василя Завойка, Адмірал Василь Завойко який у середині ХІХ ст. півтора десятка років мудро і хазяйновито правив Камчаткою. А скільки ще ми не знаємо імен наших земляків, розумом і руками яких освоювались далекі незвідані світи!

Помер Юрій Лисянський 22 лютого 1837 р. в Санкт-Петербурзі, і похований у Олександро-Невскій лаврі. На його могилі викарбувано епітафію, складену ним самим:

Прохожий, не тужи о томъ,
Кто кинул якорь здесь
Он взял съ собою паруса,
Под коими взлетит въ предЪл небес


В.О. Шевченко,
Київський унiверситет iменi Тараса Шевченка,
Київ, Україна
М.Г. Криловець,
Нiжинський педiнститут iменi М.В.Гоголя,
м. Нiжин, Чернiгiвська область, Україна

З IСТОРІЇ КАРТОГРАФУВАННЯ ТИХОГО ОКЕАНУ

B
  енциклопедичних виданнях та численних дослiдженнях про Першу росiйську навколосвiтню експедицiю 1803 - 1808 рр. пiд керiвництвом I.Ф. Крузенштерна та Ю.Ф. Лисянського йдеться про її значний внесок у географiчне дослiдження Свiтового океану, зокрема Тихого. I тiльки побiжно згадуeться про картографiчний доробок, незважаючи на те, що саме карти є тими документами, якi дозволяють конкретизувати результати дослiджень i точнiше оцiнити їх значення.

Ніжин духовний
Ю
рiй Федорович Лисянський (1773-1837 рр.), уроженець м. Нiжина, здiйснивши навколосвiтню подорож, як командир шлюпу "Нева", видав опис своєї подорожi та альбом карт: "Собрание карт и рисунков принадлежащих к путешествию флота капитана 1-го ранга и кавалера Юрия Лисянского на корабле Неве. С.Петербург 1812". Авторами цього повiдомлення вивчався примiрник, який зберiгається у Музеї рiдкiсноi книги iм.Г.П.Василькiвського у Нiжинi. Пiд час перебування на Батькiвщинi у 1824 роцi, Ю. Лисянський зустрiчався з Iваном Семеновичем Орлаєм, який на той час був директором Нiжинськоi гiмназії вищих наук, i подарував йому два примiрники комплекту своїх карт: oдин з дарчим написом особисто I.Орлаю, другий - у бiблiотеку гiмназії. Доля першого примiрника невiдома, a другий зберiгся.

К
арти представленi в альбомi розмiром 58 х 40 см (тверда обкладинка виготовлена значно пiзнiше), що складається з 15 аркушiв. Перший титульний, два наступних мiстять малюнки речей тубiльцiв (зброя, прикраси, предмети одягу, тощо). Пiдписи "Рисунок 1", "Рисунок 2", розмiщенi у правому верхньому кутi, а перелiк самих предметiв - знизу кожного аркуша пiд такими заголовками: "Вещи, употребляемые жителями островов Вашингтоновых" (рис. 1); "Вещи, принадлежащие жителям островов Сандвичевых", "Вещи жителей Ситкинских", "Вещи, принадлежащие жителям острова Кадьяка" (рис. 2). Решта 12 аркушiв (непронумерованi) мiстять 13 карт (на одному з них двi карти):

  1. Карта проливов Гаспарского и Биллинтона, скопированные с приложениой к путешествию гос. Маршанда и поправленная по пеленгам корабля Невы февраля 26 дня 1806 года;
  2. Карта пролива Зондского господина д'Апре де Манневилетта поправленная по пеленгам корабля Невы;
  3. Остров Лисянского у коего корабль Нева сел на мель 1805 года охтября 15-го числа;
  4. Залив Чиниатский и гавань Павловская описана в 1805 году штурманом Калининым под надзором флота капитана и кавалера Юрия Лисянского;
  5. Острова Сандвичевы, Губы Карекекуи;
  6. Острова Маркизские и Вашингтоновы определенные кораблем Невою по нескольким полуденным высотам и расстояниям Луны от Солнца в 1804 году в мае месяца;
  7. Гавань Трех Святителей;
  8. Остров Рогевен или Св. Пасхи, описанной кораблем Невою в 1804 году;
  9. Карта, изображающая пролив, отделяющий остров свят. Екатерины от матерого берега Бразилии с показанием якорных мест и с промером до города Костры Синеюри дель Десперо 1804;
  10. Залив Ситка описанный под смотрением флота капитана и кавалера Юрия Лисянского 1805;
  11. Кадьяк с окружающими его островами описанной флота капитаном и кавалером Юр.Лисянского в 1805 году;
  12. Карта Российских владений в Северозападной области Америки выбранные из новейших описаний и утверждена по наблюдениям капитана и кавалера Юрия Лисянского, учиненным на острове Кадьяк и в Новоархангельском Порте 1805;
  13. Карта земного шара выправленная по новейшим описанням Ф.К. Ю. Лисянским с показанием пути корабля Невы с 1803-го по 1806-й.
У
сi картографiчнi зображення чорно-бiлi, майстерно викресленi за тогочасними правилами, пiдписи зробленi калiграфiчним шрифтом. Усi назви карт розмiщенi у зручному мiсцi аркуша, деякi з них оформленi прямокутною або округлою рамкою, деякi без рамок. Кожна назва супроводжується поясненями, здебiльшого це точнi координати, данi про магнiтне схилення, способи їх визначення тощо. Змiст карт майже однотипний: берегова лiнiя, промiри глибин, назви проток, заток, тощо; на деяких позначено шлях корабля "Нева", а також рел'єф, рослиннiсть. Цiкавим є спосiб зображення рел'єфу - варiант вiдмивки, яку передано густиною i розмiром штрихiв. Рослиннiсть - значками, якi нагадують сучаснi топографiчнi умовнi знаки. На деяких картах (Росiйської Америки) позначенi населенi пункти (з пiдписами). На усiх картах приведенi профiльнi малюнки островiв а також окремих мисiв. Усi карти оформленi рамкою, бiльшiсть з них, окрiм зовнiшньої, мають внутрiшню а також градусну (мiнутну). Карти складенi у проекцiї Меркатора. Бiльшiсть з них супроводжується графiчним масштабом (у саженях, футах, милях).

Н
а особливу увагу заслуговує дiяльнiсть Ю. Лисянського та екiпажу шлюпу "Нева" пiд час рiчного, дуже насиченого подiями, перебування (з липня 1804 по червень 1805 рр.) у володiннях Росiйсько-Американської компанii, якою тодi керував О.А.Баранов. Океанографiчнi дослiдження, географiчнi описи та карти, словник мови тубiльцiв стали не менш значним внеском в змiцнення позицiй Росiї на цiй заморськiй територiї, нiж тiсна спiвпраця з О.А. Барановим у збройних сутичках з мiсцевим населенням, заснуваннi порту-фортецi Новоархангельськ, i перевезення хутра - основного товару компанiї.

А
ле бiльш значущою залишається спадщина Ю.Лисянського як дослiдника. Вивчення картографiчного доробку дає всi пiдстави стверджувати його значний внесок у формування достовiрної карти Тихого океану, зокрема Аляскiнської затоки, що вiдбилось на слiдуючих картах:

З
начення останньої карти важко переоцiнити, оскiльки це перше, на той час точне i узагальнене зображення узбережжя Аляскiнської затоки, яке супроводжувалось до того ж детальними географiчними та етнографiчними описами. Розглядаючи iсторiю вивчення Тихого океану слiд згадати також iншi здобутки Ю.Лиcянського у цьому регiонi. Члени екiпажу корабля "Нева", яким вiн командував, вперше серед eвропейцiв побачили та дали назву о.Лисянського та рифу Крузенштерна (у групi Гавайських островiв). Ю.Лисянський особисто визначив (уточнив) координати о.Рiздва, разом з I.Ф.Крузенштерном описав та визначив положення Маркiзських островiв. Тому не менш цiнними в iсторiї географiчних вiдкриттiв та формуваннi цiлiсної картини свiту, а також розвитку геогорафiї взагалi, є карта свiту, складена Ю. Лисянcьким. Вона враховувала особистi та усi вiдомi на той час географiчнi вiдкриття i багато рокiв була основою для складання iнших карт свiту.
В.А. Шевченко, зав. науково-дослiдної лабораторії геодезiї, картографiї та фотограмметрiї географiчного факультету, доктор географiчних наук,
Киiв 252022, вул. Василькiвська, 90, т. 266-54-27.
М.Г.Криловець, доцент кафедри географiї, кандидат педагогiчних наук.
Нiжинський педiнститут iм.М.В.Гоголя,
251000 Нiжин Чернiгiвської областi, вул.Кропив'янського, 2. Тел.: 2-45-20.

The Russian America Map

СЛIДАМИ УКРАIНСЬКОГО КОЛУМБА

1972 року в Канадi вийшла друком книжка вiдомого вченого i громадського дiяча, президента Мазепинсько-Могилянської академiї наук проф. Ярослава Б. Рудницького "З подорожi довкола свiту". Крiм багатьох iнших вiдомостей про життя украiнцiв у дiаспорi, автор згадує першого нашого земляка, який об'iхав земну кулю у 1803-1806 рр. i вiдкрив невiдомий острiв, названий "Островом Лисянського". Передруковуємо роздiл з цiєї книжки.

У
перельотi з Японiї на Гавайськi острови, на вiдстанi 900 миль на пiвнiчний захiд вiд Гонолулу, можна побачити маленький "Острiв Лисянського", що тепер є одним iз багатьох американських пташиних заповiдникiв на Тихому океанi. Названий офiцiйно "Лiсянскi айленд", цей острiв має за собою цiкаву iсторiю, пов'язану з постаттю видатного українця в царськiй службi на переломi 18 i 19 сторiч - Юрiя Федоровича Лисянського. Народився Лисянський у священичiй сiм'ї в мiстi Нiжинi 2 серпня 1773 р. Батько його Федiр, котрий належав до старого козацького роду (походженням iз Лисянки), одержав дворянський титул у 1783 р., й це допомогло йому вирядити синiв, старшого Ананiя й молодшого Юрiя, у Морський кадетський корпус у Кронштадтi пiд Петербургом. 1 березня 1788 р. Юрiй Лисянський в числi 142 випускникiв закiнчив морськi студiї. Його призначили на фрегат "Подражислав", де вiн пройшов бойове хрещення в битвi iз шведами пiд Готландом. Опiсля вiн брав участь i в iнших боях i за свою вiдвагу у 1793 р. дiстав звання лейтенанта.
Миколаїв - столиця українського суднобудування

Флот як дзеркало

Синопська трагедія

B
тому ж роцi цариця Катерина II вирiшила вiдрядити на практику до Англiї шiстнадцятьох морських офiцерiв. В їхнє число попав i Лисянський. Вiн служив у британському флотi повних п'ять рокiв, прекрасно вивчив англiйську мову й плавав на англiйських кораблях по широкому свiтi. В 1795 р. був на островах Антiгу i Невiс у Вест-Iндii, був в Америцi (1796 року у Фiладельфii його прийняв Джордж Вашiнгтон), а влiтку 1796 р. повернувся в Англiю.

Ч
ерез рiк Лисянський відправився до Пiвденної Африки, а там i в Iндiю (Мадрас i Бомбей). Пiдвищений у ранзi до капiтана-лейтенанта, вiн задумав прилучитися до англiйської експедицiї в Австралiю, але його несподiвано викликали "на родiну" й призначили командиром фрегата на Балтiйському морi (1801). У Кронштадтi вiн зустрiвся зi своiм шкiльним другом Iваном Федоровичем Крузенштерном, котрий i запропонував йому 1802 року взяти участь у першiй спiльнiй навколосвiтнiй подорожi як комендантовi другого корабля "Нева" (Крузенштерн командував "Надеждой"). Лисянський погодився i 7 серпня 1803 р. вони зняли свої кораблi з якорiв бiля Кронштадтської пристанi. Через Ла-Манш на Азори, опiсля до Пiвденної Америки, а там через острiв Паски на Гавайськi острови, на Аляску i, з поворотом на Гавайськi острови, до Макао-Кантону, звiдтам через Китайське море попри Яву й Суматру до Пiвденної Африки, Європи й назад до Кронштадта. Подорож тривала три роки й була великим успiхом "українського Колумба", як з огляду на щасливе повернення його самого й усiєї залоги, так i на привезенi записки й матерiали. Вона увiнчалася також ономастичним успiхом: невiдомий ранiше острiв на гавайськiй територii, вiдкритий сином українського священика з Нiжина, одержав назву "острова Лисянського". I так прославлена Т.Шевченком у "Гайдамаках" Лисянка знайшла свiй далекий вiдгук серед хвиль Тихого океану...

П
iд командою Лисянського було 52 чоловiка, пiд Крузенштерном - головним командувачем експедицiї - 75. Була це перша росiйська кругосвiтня подорож, але командували нею не росiяни, a українець Лисянський i балтiйський нiмець Крузенштерн. Обидва вони вели записки й лагодили мапи так, що ця подорож мала загальне всесвiтнe значення, тим бiльше, що пiсля її закiнчення оприлюднено все у формi книжок. Тут треба вiдмiтити, що "Путешествие вокруг света..." Лисянського вийшло двома мовами - росiйсько-українською в 1812 р. i англiйською в 1914. Перше видання Лисянський надрукував своїм коштом: Адмiралтейський департамент двiчi вiдхилив рукопис, бо вiн - на думку вченого секретаря Нiкольського - не був писаний чистою росiйською мовою: "По множеству погрешностей против российского языка и слога, никак не может быть издан в том виде в честь Морского департамента". Лисянський видрукував працю тогочасним своїм росiйсько-українським дiалектом i щойно в 1947 р. її переклали на росiйську лiтературну мову й видали в Москвi. Сучасного українського перекладу цього твору досi немає...

Ярослав Б. РУДНИЦЬКИЙ. Журнал "Всесвiт" N 11 ' 91


Пірати Георгiя Малакова

Henry Morgan Sir Francis Drake Thomas Dover Малюнки Георгія Малакова William Dampier

Pirates from Ukraine