Погляди на Київ

Георгіївський провулок До Х ст. ця пiвденна сторона старокиївського плато була "полем вне града", де пролягав шлях з древнього Подолу до Василькова. За княжiння Володимира Святославича мiськi укрiплення були розширенi до лiнiї сучасної Великої Житомирської вулицi. В цю ж епоху посилилось будiвництво величезної, на сотнi кiлометрiв, системи оборонних валiв, якi значно пiзнiше прозвано було Змiєвими. У 1036 р. пiд стiнами Києва, князь Ярослав Володимирович (прозваний Мудрим) вiдбив напад великоi орди печенiгiв. Наступного року, згiдно "Повiстi врєменних лiт" Нестора Лiтописця, на мiсцi битви "заложи Ярослав город великий, у него же града суть Златая врата; заложи же и церкву святая Софья, митрополью, и церкву на Золотых воротех святыя Богородицы благовещенья, св.Георгия манастырь и св.Ирины". Фортечнi вали охопили весь пагорб, аж до долини Либедi, стиснувши, наче в кулацi, мережу вулиць, яка збереглась незмiнною на протязi тисячi рокiв. I посьогоднi вулицi променями розходяться вiд площ, де колись були мiськi ворота. Провулок названо на честь згаданого в літописі монастирського Георгiївського coбopу, вперше зведеного (у вiзaнтiйcькoмy cтuлi) на замовлення князя Ярослава Мудрого - у хрещеннi Георгiя, для княжoї ciм'ї тa вyзькoгo кoлa нaблuжeнux. Лiтопис зберiг колоритну деталь щодо фінансування новобудови. На княже запрошення спершу вiдгукнулось надто мало будiвничих, тому вiнценосний замовник мусив провести "рекламну кампанiю", оголосивши розцiнки та продемонструвавши готiвку на торгу. Ocвячeння, y дeнь cв. Гeopгiя - пoкpoвuтeля вiйcькa - 26 лucтoпaдa (Юрiїв день), блuзькo 1052 p. пpoвiв пepшuй мicцeвuй мuтpoпoлuт Iлapioн, cлaвeтнuй aвтop Cлoвa пpo зaкoн i блaгoдaть. Coбop булo зруйнованo батиевою навалою 1240 р. Ha йoгo мicцi блuзькo 1674 р. paтнuмu людьмu пocтaвлeнo дepeв'янy кaплuцю. В 1744 р. iмператриця Єлизавета Петрiвна, прибувши до Києва на богомiлля, приймала участь в закладцi як славетноi Андрiївськоi церкви, так i Георгiївської, на древнiх фундаментах. 1816-го року тут було поховано Костянтиноса Iпсiлантi - видатного дiяча грецького нацiонально-визвольного руху, колишнього господаря (правителя) Молдови та Валахiї. Нинi його надгробок встановлено на територiї Києво-Печерської Лаври. Барокова реконструкція головних храмів Києва наприкінці XVII - на початку XVIII століття У 1884 та 1898 роках храм перебудовувався за проектами єпархiального архiтектора Володимира Нiколаева, пiсля чого вiн набув вигляду, зображеного на фото. Остаточно собор знесено 1934-го року пiд час спорудження урядового центру, започаткованого будинком нинiшньoгo МЗС України. На місці храму зведено похмурий багатоповерховий житловий будинок для співробітниць зловісного НКВС, розташованого по сусідству. На початку 1890-х рокiв у садибi навпроти (вул. Золотоворiтська 3б) деякий час мешкав початкуючий архiтектор Владислав Городецький, який пiзнiше прославився численними яскравими творами в Українi, Польщi та Iранi. На фото в центрi садиба, де мешкав Городецький, лiвiше Георгiївський собор, далi - Софiйський собор. Знiмок зроблено у першi роки ХХ ст. з тераси лiтнього ресторану "Отель Прага" (за книгою Д.В.Малакова "Архiтектор Городецький", К. "Кий" 1999). На жаль, не зберiгся 2-поверховий будинок напроти Брами, по Георгiївському провулку 11, який мав багатющу "бiографiю". У 1859 р. в гостях у господаря, священника Юхима Ботвиновського, побував Тарас Шевченко. В 1918-20 роках тут мешкали : Вадим Модзалевський - iсторик-генеалог, укладач класичних "Малоросiйського гербовника" та "Малоросiйського родословника", Георгiй Нарбут - видатний художник-графiк, ректор Украiнської державної академiї мистецтв; в 1919 р., за денiкiнськоi влади, вiн змушений був i саму академiю тимчасово прихистити у цьому будиночку; Федiр Кричевський - славетний живописець з відомого художнього роду Кричевських.

С.I.Яблонська, художник I.В.Батечко. - "Будiвельник", Київ 1970, з нотатками Web-майстра Брама Заборовського - одна з найцiкавiших пам'яток української цивiльної архiтектури ХVIII столiття. Побудована у 1744-1748 роках, вона була в'їздом на Софiйське подвiр'я із заходу, від Золотих ворiт. Перед людиною, яка в'їжджала в Київ, вiдкривався чудовий вид на центр мiста, де тягнувся вгору позолочена баня дзвiнницi, блищали на сонцi куполи святої Софiїсвятої Софiї, потопав у зеленi митрополичий будинок i вражала незвичайною красою, багатством лiплення, пишнiстю форм брама, названа iм'ям київського митрополита Рафаїла Заборовського, одного з культурних провiдникiв часiв гетьмана Iвана Мазепи (який також був не лише видатним державним, а й культурним дiячем). Вiн захоплювався архiтектурою, знав будiвельну справу, вмiв малювати, креслив i навiть сам складав проекти. Спорудження брами Заборовський доручив майстру кам'яних та гiпсових справ I. Шеделю. При створеннi цього цiнного пам'ятника українського бароко проявилась багата творча фантазiя майстрiв. Археологiчними розкопками, якi проводились в 1957 роцi, встановлено первiсний вигляд брами. Це була одноповерхова кам'яна споруда прямокутноi форми з сторонами з пiвночi на пiвдень 16,67 i з сходу на захiд 13,46 метри. Стiни та склепiння зведенi з цегли на вапняному розчинi. В середнiй частинi будiвлi знаходиться арковий проїзд завширшки 3,87 метра, а з бокiв - кордегардiї (караульнi примiщення). Будову увiнчував двосхилий дах, який з заходу i сходу замикався барочними фронтонами. Схiдний фасад брами з боку двору розчленовували пiлястри. Середнiй пролiт мiж пiлястрами - арка - служив проїздом. У стiнах, у двох крайнiх прольотах знаходилось по одному вiкну. Зверху вiкна були оздобленi трикутноi форми сандриками. Фасад увiнчував фронтон, прикрашений портиком з шести пiвколонок з капiтелями корiнфського ордера, згрупованими по три вiд осi симетрiї. Очевидно, так само були вирiшенi пiвденний i пiвнiчний фасади. На захiдному фасадi, який зберiгся до нашого часу, з двох бокiв арочний пролiт замикають сильно виступаючi пiлястри. У напiвциркулярних нiшах розмiщено по двi колони з капiтелями корiнфського ордеру. Вони пiдтримують другу арку, оздоблену багатообломним наличником i завершену чудовим за своєю красою i пластичнiстю барочним фронтоном. Для споруд цього часу характерне використання геометричного i рослинного орнаменту, рiзних алегоричних постатей, масок птахiв, тварин, а також родинних гербiв гетьманiв, старшин та митрополитiв на тих спорудах, якi будувались за їх участю. Все це знайшло своє вiдображення i в брамi Заборовського. Фронтон захiдних ворiт суцiльно вкритий орнаментальним лiпленням майстерно виконаних пальмет, аканта, грон винограду. В цей рослинний орнамент добре вкомпонованi двi чоловiчi маски, в центрi фронтона - великий медальйон з зображенням митрополичої корони. Нижче, над проїздом, розташований родинний герб Заборовського - палаюче серце з хрестом на ньому в обрамленнi двох пальмових гiлочок. Розмiщення архiтектурних i лiпних деталей в заглибленнях створює чудовий мальовничий ефект гри свiтлотiнi. Брама Заборовського поставлена з невеликим вiдступом вiд вулицi так, що перед нею утворилась невелика трапецiєподiбна площадка; це полiпшує огляд споруди. В XIX столiттi Київ iнтенсивно забудовується, брама опинилася в глухому Георгiївському провулку. При прокладаннi нових вулиць рiвень землi в цьому мiсцi пiдвищився бiльше як на метр, в результатi брама втратила свою колишню виразнiсть. Арочний пролiт став низьким, колони занадто широкими i приземкуватими, проїзд через браму незручним. Власне тому в 1822-1823 роках арочний проїзд був замурований, караульнi примiщення розiбранi, а великий митрополичий двiр перетворено на сад. За багатством та соковитiстю форм цей невеликий за розмiрами витвiр української архiтектури не має собi рiвних. Свого часу був створений проект реконструкцiї. Рiвень землi перед брамою мав бути опущений щоб вiдкрити арочний пролiт як вхiд з боку Георгiївського провулка до митрополичих саду i будинку, з якими брама композицiйно складає єдине цiле.