Здорове життя

* Меню * My FaceBook * Мій самвидав * Проблемы НТР * Мечты о машинном переводе * Відтінки культури * Скарби нашої землі * Здорове життя * Рідний край * Мій рідний Ніжин * Погляди на Київ * Київські шляхи * Битви за рідну землю * Бабин яр * Глобус України * Наші мандрівки * Наші Карпати * Люди * Родовід Лисенків та Біланів * Життєпис * Мой сын Олег, пилот * По следам Добрыни * Леонід Глібов * Станiслав Лем * Юрiй Лисянський * Георгiй Малаков * Олена Телiга * Вiктор Суворов * Карел Чапек * Ukrainian Aeneide * Ukrainian FolkArt

Сайт, а особливо посилання з нього, станом на початок 2000-х років.

Хто не палить і не п'є, той здоровеньким помре. Сміється над бажанням померти здоровим лиш той, хто не задумувався, яке то щастя - легка смерть, без мук і хвороб. Далеко не всім трапляється таку заслужити.
Запобігти вимиранню. Заморочена країна. Гіподинамія. Йога, вегетеріанство, здоров'я. Баллада об инфлюэнце. Людина-гравець.
Український Ейнштейн. Професор квантової медицини (подробнее о квантовой медицине). Центр ультразвукової медицини Істина (ще). Ассоциация врачей информационно-волновой терапии. Акупунктура.

Прагну чистоти

Чи є у тварин душа? Теж нема!
Злий жарт Ф.М.А.Вольтера
Кожне життя - випадковий сплеск одвічного плину природи. Отже, безсмертя душі у тому, що передається з покоління в покоління, втілюється у все нових людях. Продовження роду - гонитва за безсмертям, а сексуальність, - не стільки містичний основний інстинкт, скільки ускладнене і окультурене їх оформлення.
Саме пам'яттю про безкінечну кількість попередників на Землі сформовано бездонні океанські глибини кожної людської істоти. І хто вбиває власну душу - вбиває в собі безліч інших людей, розриває зв'язок між безліччю минулих і прийдешніх поколінь.
А що саме є душа? Весь образ людини, включно з усіма її фізичними особливостями і звичками. Парадоксально, що й смертне тіло, зформоване мільйонами років еволюції, зі всіми своїми таємничими підсвідомими вміннями, а часом і тайними вадами й хворобами - теж душа. А також звички й мова, успадковані як від батьків і вихователів, так, часом і від цілком випадкових стрічних. Та й від найближчих, рідних, дитина часом засвоює не те, що їй настійливо пропонують, а саме те, що від неї прагнуть приховати.
В непростій науці атомній фізиці одна з загадок - чому всі атоми однакові. В людському світі не менша загадка - чому всі люди різні, як не намагайся їх підрівняти. Певно, розгадка в тому, що кожна душа прагне якнайбільшого простору, і не можуть кілька душ займати одне й те саме місце. Якщо люди навіть живуть поряд, в однакових умовах, то їх взаємодіючі характери швидше стануть не схожими, а взаємно доповнюючими. Якщо ж людину утискають, то вона змушена шукати вихід у дивацтвах, несподіваних вихватках, в яких часом розкриваються несподівані потаємні глибини.

Хто не дурень - той не з нами?

Не позволяй душе лениться! Николай Заболоцкий

В дитинстві кожна істота шукає простору для самовираження, але з віком творчий дух виснажується без повсякденного тренування. Більшість пересічних людей не прагне реального покращення власної долі. Звично і безжально витрачають безцінні миттєвості життя на боротьбу з самим собою, необачним і неохайним. Хай би вже повсякденне самогубство було індивідуальним, сором'язливим, а то ж власний смертний гріх накидають ближнім, навіюючи журбу, тугу, нудьгу, смуток - пригрівають собі в цьому гноїщі теплу місцину, паразитують на майбутньому, і заздрісно нищать чужі бадьорість, порядок, цілеспрямованість, красу й творчість.

Чистота - енергія любові. Але суспільство палає громадянською війною, і неохайнісь - один з найпоширеніших прийомів у повсякденній боротьбі за владу. Людина, що не виростила в собі внутрішню культуру, сприймає заклики до чистоти й порядку як обмеження свободи, і з часом звикає, назло осоружним наглядачам, гробити своє і чуже життя, знов і знов утвержуючи своє місце по той бік невидимих барикад, в лавах всесвітнього інтернаціоналу дурнів і невдах. Їхні тайні знаки - сміття, демонстративно полишине на видноті, вістря іржавих гвіздків та бите скло під ногами, отруєні землі й води. Їхні прапори - реклама тютюнових компаній. Вони зневажають чужі запахи, зате пікнік влаштовують на звалищі. Їхнє гасло: "А чого це я за собою й своїми дітьми буду прибирати!?" Вони звично підтираються пальцем, навіть за наявності туалетного паперу, означаючи лайном весь свій життєвий шлях. Всілякі прибиральники, двірники і просто різні собі акуратисти - повсякденна духовна жертва їхньому безжальному культу. Їхній звичний стан - модне лікування. Нехіть до повсякденної праці гармонійно узгоджується з істеричними вимогами порятунку. Саме таким мазохізмом керується і все наше суспільство, століттями злиднів привчене зневажати безцінний дар життя. І найяскравіший прояв всезагального розгільдяйства - Чорнобильська катастроофа!

Окремо слід відзначити неохайність жіночу, особливо разючу й непоборну, оскільки право на свинство захищають як найсуттєвіший вид свободи і жіночності. Дами щедро всіюють все, до чого можуть дотягтись, всілякими покидьками й недоїдками, перетворюючи життя в подобу помийниці чи занедбаного відхожого місця, і ненавидять як тих, хто не згоден їх за це жаліти, так і тих, хто жаліє, але недосить або якось не так. Звичайно ж, вони відмовляються, як від непристойної й принизливої образи, від пропозиції пояснити, чого ж саме їм треба. Йдеться наразі не про забруднення радіаційне, хімічне, звукове чи електромагнітне, й навіть не інформаційне, а про емоційне й моральне.

Порядність - вміння керуватись розумом та неледачим серцем і все робити вчасно й доречно: просинатись і засинати, починати й закінчувати роботу, обирати друзів, місце та спосіб життя. Це є одною з підвалин культури і повсякденної, непоказної духовності. Людське взаєморозуміння починається змалечку, від уміння дитини вчасно сходити на горщик, а не у штанці.

Принагідно згадую, як привчали до чистоті у нашій школі. Якось я цілу перерву пускав з вікна класу паперові літачки, й радів їхньому ширянню у поривах вітру. А після перерви, на урок, прийшов шкільний завгосп, повів мене у двір і примусив зібрати всі ті папірці. То був урок справедливості, що добре запам'ятався.

Але й чистоплюйством гордитись гріх, адже в інших людях помічаємо, перш за все, власні недоліки. Ні одне добре діло не робиться незабрудними руками, неможливо будь-що зробити, не зачіпаючи нічиїх інтересів. Лиш там, де людей бракує, де всякий зустрічний в радість, кожен маленький крок - поступ для всього людства.

Щоб створити гарне життя, необхідно зробити безліч обов'язкових речей - від чистки зубів і до виховання близьких людей. І перед кожною людиною щодня й щомиті постає вибір: чи робити все це з примусу, навздогін, з надривом, чи навпаки, вчасно, радісно і творчо. І що саме, і коли, і як... думаймо, обираймо...

Може й не варто було б зважати на такі дрібниці. Але якщо ми соромимось захистити себе навіть від покидьків, то чи зможемо захиститись від чогось гіршого й страшнішого?! l

Наша хвора медицина

"В людині повинно все бути прекрасне..."
Лікар, письменник і мандрівник А.П.Чехов

Не лише в здоровому тілі краще почувається здоровий дух, але також здоровий дух піклується про здоров'я тілесне. Я не розуміюся на спеціальних медичних проблемах, але достатньо мав справи з багатьма різними медиками, щоб прийти до сумного висновку: медицину бажано оминати так само старанно, як і наші правоохоронні установи. Ні знайомства, ні гроші, ні юридичний захист не можуть гарантувати доброякісне лікування, а тим паче - підтримання здоров'я. Характерний приклад: мій знайомий протягом одного візиту до лікаря отримав одночасно дві медичні довідки: першу - про те, що за станом здоров'я він не може бути відправлений на сільськогосподарські роботи, і другу - що за станом здоров'я може брати участь у спортивному поході четвертої, тобто досить високої, категорії складності.

Занедбано й забуто такі гуманні і ефективні напрямки охорони здоров'я, як дієтологія, масова пропаганда фізичної культури. В суспільстві панує невиліковна звичка систематично жертвувати фізичним і духовним здоров'ям з будь-якого найдрібнішого приводу. Не хочу вже згадувати про наші національні епідемії: СНІД, наркоманія, алкоголізм, смертність перевищує народжуваність.

Мрію про впровадження новітніх технологій і у цю галузь. Дуже хотів би купити програму особистого моніторингу здоров'я. Вона мусила б у режимі діалогу вивчити стан мого організму, по мірі потреби направляючи мене за аналізами, щодня обговорювати зі мною мої спосіб життя і самопочуття, а в разі якихось складних проблем, що виходять за межі повсякденних нездужань, зв'язується з медичними установами, докладно повідомляючи потрібним лікарям всю передісторію. Невже досі не придумано чогось подібного? А от для дорогих авто напевно таке вже є? l

З київcькoї icтopiї: cтaтucтuкa i мeдuцuнa

1770-71-го рокiв, пiд час епiдемiї чуми, за кiлька мiсяцiв лише на Подолi померло близько 6 тис. ремiсникiв та робiтних людей.
1802-1826-го рокiв епiдемiї вiспи повторювалась 4 рази. В 1847 р. вiд холери померло 990 чол., в 1853 - 813 чол. Медичну допомогу населенню надавали приватнi лiкарi; працювали також 3 лiкарнi, в т.ч. мiська, вiдкрита громадським коштом в 1805 р.
В 60-х роках XIX ст. у Києвi було 4 невеличкi лiкарнi на 268 лiжок.
У 1874-75 роках побудовано найбiльшу в мiстi Олександрiвську лiкарню. Спочатку для госпiталiзацiї вiдводилось 65 лiжок; 1895-го року лiкарня вже розташовувалась в 11 будiвлях, а кiлькiсть лiжок сягнула 335, з яких 116 були безкоштовними, а за решту платня складала вiд 30 коп. до 1 крб. на добу.
В 70-х роках смертнiсть становила 26 чол. на 1 т.ч., що було значно гiрше ситуацiї у великих захiдноєвропейських мiстах. З 1877 р. було дозволено платне обслуговування цивiльних хворих у вiйськовому шпиталi.
В 1885 р. в Києвi було 7 лiкарень на 723 лiжка, хоча за тодiшнiми нормами при населеннi в 115 тис.чол. їх мало бути не менше 1150.
В 1890-1894 роках на 1 тис. народжених вмирало 768 чоловiк, а в 1895-99 - 707.
Кiлькiсть лiжок на 1895 рiк : 22 в лiкарнi сахарорафiнадного заводу, заснованiй 1869-го р., 54 в очнiй лiкарнi Е. та М.Попових, заснованiй 1881-го р., 21 в лiкарнi при Марiїнськiй общинi сестер милосердя Київського комiтету Товариства Червоного хреста. З 1870 р. дiяла лiкарня Пiвденно-захiдної залiзницi; 1893 року для неї зведено новий будинок на 32 лiжка. В 1894 р. вiдкрилась "лiкарня для чорноробiв" на 52 лiжка. На утримання лiкарень i медичне обслуговування населення мiська дума щорiчно витрачала 56 коп. на одного мешканця.
1909-го року в мicтi померло 7431 чол., з яких вiд туберкульозу 795, а вiд тифу та iнших iнфекцiй 1350. В 1911 р. померло 23,5% дiтей у вiцi до 1 року та майже 20% вiд 1 до 10 рокiв. В 1914 р. на медико-санiтарнi потреби вiдпускалось до 13% витрат мiської думи. В середньому на одне лiкарняне лiжко припадало 255 жителiв.
Не будемо заглиблюватись далi у невеселi професiйнi таємницi; пiдсумуємо iсторiю анекдотом від Сергія Довлатова. Приїхала делегацiя iноземних фахiвцiв з медичної статистики, їх приймають на високому мiському рiвнi. Раптом один з гостей задає незручне питання: "А якi у вас показники смертностi?" Западає неприємна тиша. І тут якийсь запопадливий чиновник з почту мiського керiвництва кидається вперед i вигукує : "Та в нас смертнiсть взагалi лiквiдовано!" l

Киевское Общество врачей специалистов

Kиївськe тoвapucтвo лiкарiв-спеціалістів, друге в Українi (пiсля Херсонського), булo заснованe в жовтнi 1840 р. На йoгo засiданнях обговорювались доповiдi професорiв, викладачiв i практичних лiкарiв, накреслювались заходи по санiтарному благоустрою мiста, розроблялись рeкoмeндaцiї по боротьбi з iнфекцiйними хворобами, вiспощепленню, тощо. Зауважимо, що в тi часи вiд кожної епiдемiї вимирало близько чвертi населення, i смертнiсть часом перевищувала народжуванiсть. За iнiцiативою тoвapucтвa були створенi хiмiко-бактерiологiчна лабораторiя, декiлька притулкiв, фyнкцioнyвaлo caнiтapнo-cтaтucтuчнe бюpo .
Пpu зacнyвaннi cпiлкy oчoлuлu гoлoвa - iнcпeктop мicькoї лiкapcькoї yпpaвu мeдuкo-xipypг Iвaн Kyдpявцeв i ceкpeтap - xipypг тiєї ж yпpaвu штaб-лiкap C.I.Boлuнcькuй. В рiзнi роки президентами обиралися професори медичного факультету - перший декан В.О.Караваєв, Х.Я.Гюббенет, Н.А.Хржонщевський, Ю.I.Мацон, П.I.Перемежко, Г.М.Мiнх, В.К.Високович, М.М.Волкович, К.Г.Трiштель. Почесними або дiйсними членами були I.I.Мєчников, О.О.Ковалєвський, С.П.Боткiн, M.I.Пирогов, I.М.Сєчєнов, В.А.Бец, Л.Пастер, В.П.Образцов, М.В.Склiфосовський, T.Г.Яновський та iншi видатнi вченi.
Особливою заслугою Тoвapucтвa лiкарiв-спецiалiстiв слiд вважати створення в 1881 р. першого i довгий час єдиного в Росiйськiй державi прообразу швидкої медичної допомоги - "Кружка врачей для ночных дежурств". Oбcлyгoвyвaння бyлo плaтнuм; пpoтягoм 1891 p. бyлo нaдaнo дoпoмoгy 1138 xвopuм. 30 чepвня 1902 p. вiдкpuлacь Pятyвaльнa медичнa cтaнцiя.
З 1886 р. пoчaлu пpoвoдuтucь систематичнi медичнi чuтaння, в яких пpuймaлu yчacть вuдaтнi мeдuкu Н.А.Хржоншевський, T.Г.Яновський, К.М.Сапєжко. За 1886-1894 р.р. було прочитано 156 популярних лекцiй (тобто 1-2 рази на мiсяць !), якi зажили широкої популярностi. Видавались збiрники наукових праць тa доповiдей - "Труды Общества киевских врачей", "Протоколы врачей специалистов", популярнi брошури. Cлiд зaзнaчuтu, щo oднoчacнo дiялu iншi нayкoвi cпiлкu зa yчacтю мeдuкiв, якi тaкoж вuдaвaлu нayкoвi пpaцi; так, при унiверситетi були створенi товариства:

в 1886 р. акушерсько-гiнекологiчне,
в 1896 р. фiзико-медичне,
в 1897 р. психiатричне.

Професор Н.А.Хржоншевський 15 рокiв очолював громадську "Комiсiю народних читань", яка з 1901 р., згiдно затвердженого статуту, стала iменуватись "Товариством сприяння початковiй освiтi".

На початку ХХ ст. за iнiцiативою i коштом Kиївськoгo тoвapucтвa лiкарiв у Георгіївському провулку, просто напроти Брами Заборовського, споруджений будинок лікарні, яка увійшла в історію під неофіційною назвою Георгіївської. На фасадi ще до 1960-х років зберігалась вишукана керамічна вивіска: "Общество врачей специалистов".
Наведемо колоритний спогад вiдомого державного дiяча часiв царизму С.Ю.Вiтте (за книгою Д.В. Малакова "Архiтектор Городецький", К."Кий",1999).
У самiсiнькому центрi Києва була величезна садиба професора унiверситету св.Володимира Ф.Ф.Мьорiнга (1822-1887). В цiлому Пiвденно-Захiдному краї професор вважався медичним свiтилом, користувався загальною повагою. Його постiйно запрошували на всi консилiуми, його клiнiка в унiверситетi вважалась зразковою, i давала безлiч знань. У Києвi, можна сказати, його знав кожен собака. Своєю широкою вiдомiстю Мьорiнг склав дуже велику маєтнiсть, але не лише платою за лiкування i консилiуми. Усю єврейську бiдноту вiн лiкував задарма, нiколи не брав з них грошей i нiколи не вiдмовляв, а якщо були тяжко хворi, то їздив лiкувати в їхнi бiднi халупи. Вiдтак вiн набув величезної популярностi серед нижчого класу, i щоб йому вiддячити, численнi пацiєнти постiйно вказували йому вигiднi гешефти,- купiвлю i перепродаж будинкiв та маєткiв. У Києвi, у 80-х роках (XIX ст.) будинок Мьорiнга знаходився на головнiй вулицi - Хрещатику. За будинком, в долинi мiж вулицями Iнститутською, Банкiвською та Лютеранською, простягався аж до Липок його ж величезний приватний парк зi ставком i купальнею. Колись вiн купив це мiсце, певно, по-десятинно, у мiй час воно розцiнювалось вже по саженях, а тепер, мабуть, по аршинах (прим.: сажень - близько півтора метри, аршин - близько 75 см). Нинi ця мiсцевiсть розiбрана (покупцями землi), пролягли новi вулицi, i на цьому Мьорiнг мусив би нажити дуже багато грошей. l
В Києвi це був час так званої будiвельної гарячки, коли мiсто стало цукровою столицею свiту. Зносились старосвiтськi садиби зi ставочками у дворах обабiч Хрещатика, спорудженi ще за часiв iснування окремих селищ Печерськ та Подiл. З любов'ю змалював їх у київських спогадах славетний письменник Лєсков, що жив по сусідству, на Мало-Житомирськiй вулицi, а служив у тогочасному вiдомствi охорони здоров'я. Земля в центрi швидко подорожчала, отже нова забудова створювалась за останнiм словом прогресу, у модному, декоративному i еклектичному стилi модерн. Декор з часом дуже постраждав, але саме тогочасні будинки дотепер формують обличчя старих кварталiв.
В районі Георгіївського провулку, вулиць Рейтарської та Стрілецької здавна poзмiщyвaлись численнi медичнi заклади. Тут же, по сусiдству, пройшли дитинство i молодiсть славетного письменника, випускника медичного факультету Kиївського унiверситету Михайла Булгакова.
У 20-тi роки провулок називався Стрiлецьким, в цьому будинку була фiлiя вiйськового шпиталю; cаме тут у 1920 р. помер вiд пневмонiї видатний терапевт проф. Василь Образцов, не витримавши у нетопленому помешканнi суворої зими. Пiзнiше, до 1993 р. тут мiстились мiський онкологiчний диспансер та кафедра онкологiї Киiвського медичного iнституту (у 1841-1920 р. медичний факультет Kuївcькoгo унiверситету, пiсля 1991 р. Нацiональнuй медичнuй унiверситет). Слiд також згадати, що, починаючи з 2-i половини XVIII ст., значну кiлькiсть видатних медикiв було пiдготовано у Киево-Могилянськiй академiї, а ще ранiше - при монастирях та приватно.

По вірі вашій хай буде вам! Ап. Матвій.

Дитинко!

Двічі на день купайся в холодній воді, щоб тобі було добре. Купайся у чому можеш: в озері, річці, ванні. приймай душ або обливайся - це твої умови. Гаряче купання заверши холодним.

Перед купанням або після нього, а якщо можливо, то разом з ним, вийди на природу, стань босими ногами на землю, а зимою на сніг хоча б на 1-2 хвилини. Вдихни через рот кілька разів повітря і noдумки побажай собі й усім людям здоров'я.

Не вживай алкоголю і не пали.

Старайся хоч раз на тиждень повністю обходитися без їжі й води - з п'ятниці 18-20 годин до неділі 12 годин. Це твої заслуги й спокій. Якщо тобі важко, то тримай хоча б добу.

В неділю о 12 годині дня вийди на природу босоніж, кілька разів подихай і подумай, як написано вище. Це свято твоєї справи. Після цього можеш їсти все, що тобі подобається.

Люби природу, яка тебе оточує. Не плюйся навкруг і не випльовуй із себе нічого. Звикни до цього - це твоє здоров'я.

Вітайся з усіма скрізь і всюди, особливо з літніми людьми. Хочеш мати в собі здоров'я - вітайся з усіма.

Допомагай людям, чим можеш, особливо бідному, хворому, скривдженому. Роби це з радістю. Відгукнись на його нужду душею і серцем, ти набудеш у ньому друга й допоможеш справі миру!

Подолай у собі жадібність, лінь, самовдоволення, користолюбство, страх, лицемірство, гордість. Вір людям і люби їх. Не говори про них несправедливо і не приймай близько до серця недобрих думок про них.

Звільни свою голову від думок про хвороби, нездужання, смерть. Це твоя перемога. Думку не відділяй від справи. Прочитав - добре, але найголовніше - роби.

Розповідай і передавай досвід цієї справи, але не підносся в цьому. Будь скромним. l

Ваше здоров'я залежить від вас!

Порфирій Корнійович Іванов - Вчитель життя

Всеволод БАБЕНКО. Спеціальний випуск газети Вечірній Київ - "Чорнобильський синдром" - вересень 1991 року.

У зонах підвищеної радіоактивності хворіють діти й дорослі - у них знизився імунітет. Невже немає доступного для всіх способу подолати страшну біду? На щастя, він є!

З січня 1990 року працює біля Чорнобильської АЕС, у м. Прип'яті, Є. Г. Садовников. Близько двох років, розповідає він, займається по системі природного загартування Порфирія Корнійовича Іванова. І не він один, а ще кілька чоловік, і всі вони почуваються значно краще від решти співробітників.

В селі Вільча, недалеко від Прип'яті, живуть люди, які самовільно повернулися у свої хати. Вони також займаються за системою Іванова: ходять босоніж, обливаються холодною водою з криниць. У них хороші показники крові, немає тих негативних змін, які спостерігаються в інших людей, що живуть у тридцятикілометровій зоні.

А ось що розповідає підполковник міліції, викладач академії МВС Є. Г. Солонченко. У 1961 році він проходив дійсну військову службу на атомному полігоні. Під час випробування потужної бомби зазнав радіаційного опромінення. Товариші потихеньку вмирали, йому ж пощастило вижити. Але здоров'я погіршувалося. До різних недугів додалася найстрашніша хвороба - лейкоз крові.

Якось випадково 1985 року потрапив на лекцію про систему П. К. Іванова. Лектор так цікаво й переконливо розповідав, що Євген Георгійович з того ж вечора почав обливатися крижаною водою. А через місяць перейшов на 42-годинне постування без їжі й води. Організм ніби чекав усього цього, - розповідає він, - настало таке полегшення, така легкість у всьому тілі. З'явилося бажання бігати. Бігав по два кілометри щодня босоніж взимку і влітку. Звичайно, люди дивились на нього, як на ненормального. Та він не зважав на це - здоров'я дорожче.

Тепер воно в нього дійсно чудове, кров нормальна, кардіограма - як у 25-літнього. Зараз уже утримується від їжі й води два рази по 42 години на тиждень.

У чому ж полягає чудодійна система? Вона коротко викладена у правилах так званої "Дєтки" (дитинко - ласкаве звертання Порфирія Корнійовича до людини). 50 років Іванов віддав практичному пошуку шляхів природного оздоровлення людини. Свій досвід він і виклав у правилах, які радить виконувати щоденно, аби подолати будь-які недуги і не хворіти:

Отже, система Іванова несе людям фізичне і моральне оздоровлення, не потребує ніяких медикаментів. Вона допомогла багатьом тисячам тяжко хворих на різноманітні недуги.

Дуже жаль, що застаріла інерція мислення заважає якнайширше використовувати дорогоцінний досвід оздоровлення людей, які вирвалися з обіймів смерті. Втрачається марно час, люди хворіють і вмирають, а можна було б уже оздоровити величезну кількість хворих, які постраждали від катастрофи на ЧАЕС. І для цього ж зовсім не потрібна валюта, поїздки за кордон, дорогоцінні ліки та обладнання. Однак така серйозна і благородна справа тримається на голому ентузіазмі окремих людей. Є між ними й лікарі та вчені, але, на жаль, не густо.

У багатьох містах України івановці об'єднуються в клуби, пропагують систему Учителя Іванова. Декілька таких осередків є і в Києві, численні активісти збираються щонеділі о 12 годині на голосіївських ставках в районі вул.Блакитного. l